466/997/14-к Про перевищення влади працівниками міліції, скоєне за попередньою змовою групою осіб - 05.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду міста Львова від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року, а також прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070010000017 за обвинуваченням

ОСОБА_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 365, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 377 КК України;

ОСОБА_3, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Жденієво Воловецького району Закарпатської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 365 КК України;

ОСОБА_4, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Дешковиця Іршавського району Закарпатської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України;

ОСОБА_5, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Вац Угорської Республіки, проживає за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 24 липня 2017 року:

ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України;

ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні за епізодами щодо потерпілого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 365 КК України, щодо потерпілого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 377 КК України, щодо потерпілого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 365 КК України, щодо потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 129 КК України визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю у вчиненні ним цих кримінальних правопорушень; у пред`явленому обвинуваченні за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_10 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні за епізодами щодо потерпілого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 365 КК України, щодо потерпілого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 365 КК України визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень; у пред`явленому обвинуваченні за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 365 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення;

ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні, за епізодами щодо потерпілого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 та ч.2 ст.27-ч.2 ст. 365 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу цих кримінального правопорушень.

Прийняті рішення щодо цивільних позовів, заходів безпеки, процесуальних витрат та долі речових доказів.

Згідно з вироком суду, органом досудового розслідуванням встановлено, що зазначені вище особи обіймали наступні посади в органах внутрішніх справ України:

- ОСОБА_2 відповідно до наказу від 20 жовтня 2005 року №318 був прийнятий на службу та згідно з наказом від 31 жовтня 2006 року №262-о/с призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконною міграцією відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми (далі ВБЗПТЛ) УМВС України в Закарпатській області;

- ОСОБА_3 . відповідно до наказу від 02 липня 2004 року №168 був прийнятий на службу та згідно з наказом від 14 липня 2005 року №235-о/с призначений на посаду інспектора спортивної команди при УМВС України в Закарпатській області; згідно з наказом від 31 жовтня 2006 року №262-о/с призначений на посаду оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами у сфері працевлаштування за кордоном відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми УМВС України в Закарпатській області;

- ОСОБА_4 був прийнятий на службу з 26 грудня 1983 року та займав, зокрема, такі посади: відповідно до наказу №66 о/с від 17.03.2004р. призначений на посаду заступника начальника Ужгородського відділу по боротьбі з організованою злочинністю (м.Ужгород) УБОЗ УМВС України в Закарпатській області; відповідно до наказу №380 о/с від 22.07.2004 призначений на посаду начальника внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ на Львівській залізниці Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України; відповідно до наказу №432 о/с від 20.05.2005 призначений на посаду начальника 2-го сектору відділу внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ у Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України; відповідно до наказу №591 о/с від 17.10.2006р. призначений на посаду головного оперуповноваженого інспектора 1-го відділу 6-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України; відповідно до наказу №709 о/с від 29.11.2006р. призначений на посаду головного оперуповноваженого інспектора (за рахунок посади головного оперуповноваженого інспектора 1-го відділу 2-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки) відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, являючись представниками державного органу виконавчої влади, законні вимоги яких є обов`язковими для виконання громадянами і службовими особами, являючись працівниками правоохоронного органу та службовими особами, у співучасті з ОСОБА_5 вчинили ряд злочинів за обставин, детально наведених у судових рішеннях.

По епізоду щодо потерпілого ОСОБА_10 .

Так, органом досудового розслідування було встановлено, що в ніч з 17 на 18 листопада 2006 року приблизно о 23 годині 45 хвилин старший оперуповноважений ВБЗПТЛ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 та оперуповноважений ВБЗПТЛ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_11, не маючи для цього правових підстав, передбачених п.15 ст. 11 Закону України "Про міліцію", пред`явивши посвідчення працівників міліції, намагались увійти до платного нічного розважального клубу "Каштан", розташованого в місті Ужгороді по вул. Кошицькій, 22. На вході до розважального закладу працівників міліції зупинив охоронець ТОВ "ББК" ОСОБА_10 . Сприйнявши поведінку ОСОБА_10 як образливу, ОСОБА_2, діючи умисно, перевищуючи надану йому владу, надав незаконну усну вказівку працівникам РМОП "Беркут" ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що перебували у його підпорядкуванні, затримати ОСОБА_10, застосувавши при цьому без передбачених законом підстав спеціальний засіб - наручники, та у службовому автомобілі доставити його до приміщення УМВС України в Закарпатській області в місті Ужгороді по вул. Ракоці, 13.

Надалі, приблизно о 00:30 18 листопада 2006 року, перебуваючи у службовому кабінеті ВБЗПТЛ УМВС України в Закарпатській області, ОСОБА_2, діючи умисно, перевищуючи надану йому владу працівника міліції, явно виходячи за межі повноважень, грубо порушуючи вимоги ст. 13 Закону України "Про міліцію", усвідомлюючи, що його дії підривають авторитет органів внутрішніх справ як ланки в системі органів державної влади, діючи за попередньою змовою групою осіб із оперуповноваженим сектору боротьби зі злочинами у сфері працевлаштування за кордоном ВБЗПТЛ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 та оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу по боротьбі з організованою злочинністю (міто Ужгород) УБОЗ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_14, з метою помсти ОСОБА_10, який перебував в наручниках, безпідставно наніс останньому множинні удари руками, в область голови, грудної клітини та живота, а також множинні удари бейсбольною битою по сідницях.

Присутні при зазначених подіях працівники міліції ОСОБА_15 і ОСОБА_14, як представники влади та правоохоронного органу, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, утримували ОСОБА_10 та намагались подолати його опір, при цьому спричиняючи йому особливий фізичний біль.

Унаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_2, який діяв за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 та ОСОБА_14, потерпілому ОСОБА_10 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Тим самим, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми вищевказаними протиправними діями умисно заподіяли істотну шкоду правам та інтересам ОСОБА_10 у вигляді порушення його конституційних прав на свободу та особисту недоторканність, завдав істотну шкоду його здоров`ю, при цьому нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_10, а також у вказаний спосіб спричинили істотну шкоду інтересам держави у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ України.

По епізоду щодо потерпілого ОСОБА_7 .

Як встановлено органом досудового розслідування, 22 липня 2007 під час відпочинку на березі річки Тур`я неподалік с. Порошково Перечинського району Закарпатської області у ОСОБА_5 стався конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків з громадянами ОСОБА_16 та ОСОБА_8, внаслідок чого у ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння останнім тілесних ушкоджень з метою помсти. Для реалізації свого умислу ОСОБА_5 звернувся за допомогою до свого знайомого ОСОБА_17, який в свою чергу звернувся з особистим проханням помститись ОСОБА_18 та ОСОБА_8 до раніше знайомого йому працівника міліції ОСОБА_2

Того ж дня, 22 липня 2007 року, старший оперуповноважений ВБЗПТЛ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2, діючи з умислом на вчинення протиправних дій з використанням наданих йому владних повноважень співробітника міліції та за попередньою змовою групою осіб з оперуповноваженим ВБЗПТЛ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 і ОСОБА_17 приблизно о 23.00 годині приїхали у с. Тур`я Бистра Перечинського району.

Узгодивши спільний план з ОСОБА_5, в той же вечір, приблизно о 23.30 годині, ОСОБА_19, ОСОБА_3 та ОСОБА_17, перебуваючи в автомобілі під керуванням ОСОБА_5, рухаючись по вул. І. Франка зазначеного населеного пункту, побачили автомобіль "ВАЗ-2107" реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_20, який примусили зупинитись.

Надалі ОСОБА_2 діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, ОСОБА_17 та ОСОБА_5, пред`явив ОСОБА_18 службове посвідчення працівника міліції, представився працівником управління внутрішніх справ Закарпатської області, без будь-яких правових підстав, в порушення вимог ст. 10 п.21 Закону України "Про міліцію", під приводом відсутності у ОСОБА_20 посвідчення водія, використовуючи свої владні повноваження, діючи всупереч інтересам служби, запропонував останньому сісти до їх автомобіля та проїхати з ними до помешкання ОСОБА_20 за посвідченням водія.

Виконуючи вимогу ОСОБА_2 як працівника міліції та представника влади, сприймаючи вимоги останнього як законні, ОСОБА_16 погодився на вказану пропозицію та пересів до автомобіля під керуванням ОСОБА_5, в якому знаходились також ОСОБА_3 та ОСОБА_17

Перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_2 продовжив перевищувати надані йому владні повноваження працівника міліції, з метою унеможливлення будь-якого опору ОСОБА_7, наніс останньому удар рукояткою власного травматичного пістолета марки "Форт-12РМ" в область голови, внаслідок чого потерпілий на деякий час втратив свідомість.

Скориставшись безпорадним станом ОСОБА_20, в автомобілі під керуванням ОСОБА_5 марки "ВАЗ-2110", працівники міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3, громадянин ОСОБА_17, діючи узгоджено та за попередньою змовою групою осіб, з умислом на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, вивезли його в безлюдне місце подалі від населеного пункту, а саме в лісовий масив Оленівського перевалу Порошківського лісництва поблизу с. Свалявка Перечинського району Закарпатської області, де ОСОБА_21, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень працівника міліції, в порушення вимог ст. 12 Закону України "Про міліцію", діючи узгоджено з ОСОБА_17 за допомогою спеціальних засобів - гумових палиць (ПР-73), а ОСОБА_5 за допомогою дерев`яної бити, нанесли потерпілому численні удари в поперекову ділянку, в різні частини тулуба, а також в область стегон, а руками і ногами нанесли потерпілому множинні удари в область голови та грудної клітини, при цьому ОСОБА_22 діючи умисно, використовуючи пістолет "Форт-12 РМ" наніс рукояткою пістолета потерпілому ОСОБА_18 декілька ударів в тім`яну ділянку голови. В результаті зазначених спільних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_17 та ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_18 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров`я на строк більше 21 дня.

Відтак, за версією органу досудового розслідування, працівники правоохоронних органів ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також у співучасті із ними - ОСОБА_5, своїми протиправними діями умисно заподіяли істотну шкоду правам та інтересам ОСОБА_20 у вигляді порушення його конституційних прав на свободу та особисту недоторканність, завдали істотну шкоду його здоров`ю, а також у вказаний спосіб спричинили істотну шкоду інтересам держави у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ України.

Крім того, дії ОСОБА_5 за цим епізодом орган досудового розслідування кваліфікував за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

По епізоду щодо потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8

23 липня 2007р. залишивши ОСОБА_23 в лісовому масиві, ОСОБА_2, рухаючись разом з ОСОБА_3, ОСОБА_17 та ОСОБА_5 в автомобілі останнього марки "ВАЗ-2110", р.н. НОМЕР_1, близько 01.30 години по вул . І .Франка в с. Тур`я Бистра Перечинського району, зустріли знайомих та родичів ОСОБА_20, в тому числі ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які в цей час розшукували ОСОБА_23

На запитання щодо долі останнього, ОСОБА_2 націлив пістолет марки "Форт-12 РМ" на ОСОБА_8 та пригрозив останньому вбивством в разі якщо той не відійде від автомобіля.

В той же час ОСОБА_24, яка знаходилась поруч, побачивши реальну загрозу життю ОСОБА_8, відштовхнула його, а ОСОБА_2 в свою чергу приставив пістолет їй до шиї та також пригрозив вбивством. Маючи реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, ОСОБА_9 відійшла від автомобіля, після чого ОСОБА_2 з ОСОБА_3, ОСОБА_17 та ОСОБА_5 з місця пригоди зникли.

Згодом, близько 2.00 години 23.07.2007 р. за аналогічних обставин, перебуваючи у тому ж населеному пункті, ОСОБА_2 вдруге, приставивши пістолет марки "Форт-12 РМ" до грудей ОСОБА_8 пригрозив останньому вбивством за спробу дізнатися про місцезнаходження ОСОБА_7, при цьому у потерпілого були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.

По епізоду щодо потерпілого ОСОБА_1

Приблизно у 2003 році ОСОБА_4 та ОСОБА_25 придбали сідловий тягач -Е "ІVEKO МАGIRUS 50-8", 1998 року випуску, для ведення спільного бізнесу.

У травні 2004 року зазначений автомобіль був доставлений на територію ТзОВ "Інтертрак-плюс", за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 313-Б, для проведення ремонту після дорожньо-транспортної пригоди.

У лютому 2006 року ОСОБА_4 стало відомо, що з жовтня 2005 року директор ТзОВ "Інертрак- плюс" ОСОБА_1 ремонтом автомобіля не займався.

Будучи обуреним діями ОСОБА_1, ОСОБА_4 являючись працівником правоохоронного органу, вступив в змову з оперуповноваженим сектору боротьби нелегальної міграції відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 та інспектором спортивної команди при УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3, яких схилив до вчинення злочину, попросивши шляхом психологічного тиску на ОСОБА_1, змусити останнього прискорити ремонт автомобіля, на що вони дали свою добровільну згоду.

У лютому 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приїхали до ТзОВ "Інтертрак-плюс" та діючи за попередньою змовою групою осіб, на виконання вказівки ОСОБА_4, перевищуючи надану їм владу працівників міліції та явно виходячи за її межі, застосовуючи психологічне насильство, яке виразилось в погрозах фізичної розправи над ОСОБА_1 та членами його сім`ї, наказали останньому завершити ремонт автомобіля протягом одного місяця.

Приблизно в березні 2006 року, оскільки ремонт автомобіля не був завершений, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом з невстановленими слідством особами приїхали до ТзОВ "Інтертрак-плюс". Перебуваючи в приміщенні офісу, ОСОБА_4 застосовуючи психологічне насильство, яке виразилось в погрозах фізичної розправи, став вимагати у ОСОБА_1 передати йому грошові кошти в сумі 2000 євро, за тривалий ремонт автомобіля. В цей же день, ОСОБА_26 виконуючи незаконні вимоги працівника правоохоронного органу ОСОБА_4, який діяв за попередньої змовою групою осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, сприймаючи погрози останніх цілком реально, побоюючись за своє життя та здоров`я і життя своєї родини, передав останнім грошові кошти в сумі 2000 євро, що станом на березень 2006 року за курсом НБУ становилло 12 460 грн.

Крім того, ОСОБА_4 застосовуючи психологічне насильство, перевищуючи надану йому владу працівника міліції та явно виходячи за її межі, яке виразилось в погрозах фізичної розправи над ОСОБА_1 та членами його сім`ї, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, примусив ОСОБА_1, який сприймав погрози останніх цілком реально, придбати сідловий тягач "Івеко-Євростар 440Е42" д.н.з. НОМЕР_2 за 62 000 грн.

Надалі ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою отримати від ОСОБА_1 за проданий йому автомобіль в цілому 100 000 грн., застосовуючи психологічне насильство, яке виразилось в погрозах фізичної розправи, став телефонувати ОСОБА_1 та вимагати решти грошових коштів. Виконуючи незаконні вимоги працівників правоохоронних органів та сприймаючи погрози останніх цілком реально, побоюючись за своє життя та здоров`я і життя своєї родини, ОСОБА_1 18 квітня 2007 року перерахував на платіжну картку ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 9 900 грн.

Так, своїми умисними діями, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 умисно заподіяли істотну шкоду правам та інтересам ОСОБА_1 у вигляді порушення його конституційних прав на свободу та особисту недоторканність, завдали істотну шкоду інтересам держави у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ України, при цьому завдавши істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1, що виразилось у спричиненні матеріальних збитків останньому на суму 84 360 грн., яка в 250 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян у зв`язку з чим, спричинено тяжкі наслідки.

По епізоду щодо потерпілого ОСОБА_6

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20 листопада 2012 року в Апеляційний суд Закарпатської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_27 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_27 до ОСОБА_2, ОСОБА_28, Редакції газети "Дзеркало тижня", Редакції газети "РІО" про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Для розгляду справи була визначена колегія суддів, до складу якої як суддя-доповідач (головуючий) входив суддя Мацунич М.В.

Данило М.М., усвідомлюючи те, що суддею Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_6 . може бути прийняте рішення не на його користь, вирішив усунути останнього від головування у вказаній справі, шляхом спричинення йому тілесних ушкоджень в зв`язку з його діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя.

Для реалізації умислу щодо заподіяння судді ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 із застосуванням психологічного тиску, 14 січня 2013 року залучив раніше знайомого ОСОБА_29, який заборгував йому грошові кошти, разом з яким вони приїхали до будинку АДРЕСА_7, де проживав потерпілий.

Приблизно о 8 годині 40 хвилин 14 січня 2013 року, коли суддя Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_30 В. вийшов із під`їзду будинку та направився до автогаражного кооперативу "Іскра", який розташований по вул. Заньковецької, 30 у місті Ужгороді Закарпатської області, ОСОБА_29 виконуючи вказівку ОСОБА_2 повідомив про це останнього та згідно з розробленим планом направився слідом за потерпілим, однак не маючи наміру допомагати ОСОБА_2, добровільно відмовився від вчинення злочину та втік з місця події.

У той же час, ОСОБА_2 перебуваючи на території гаражного кооперативу приховуючи обличчя надів шапку-маску та накинувши на голову капюшон куртки, підійшов до судді ОСОБА_6, та діючи умисно почав наносити останньому множинні удари руками та колінами по голові та різним частинам тіла. Під час нападу на ОСОБА_6, останній став чинити активний фізичний опір ОСОБА_2 намагаючись захиститись.

Однак ОСОБА_2, будучи значно фізично сильнішим, маючи навички та застосовуючи прийоми по професійному веденню рукопашного бою, подолав опір ОСОБА_6, діючи умисно, продовжив наносити потерпілому множинні удари руками та колінами по голові та різним частинам тіла, спричинивши при цьому, тілесні ушкодження у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя, в результаті чого потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 21 травня 2018 року вирок місцевого суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України, апеляційний суд належним чином не проаналізував доводи його апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на відсутність у матеріалах справи будь-якого підтвердження того, що суддя місцевого суду, який ухвалив вирок, був визначений у встановленому законом порядку, що вважає порушенням кримінального процесуального закону, передбаченим пунктом 2 ч. 2 ст. 412 КПК України. Крім того, потерпілий посилається на те, що судове провадження в суді першої інстанції здійснено за його відсутності, він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

У запереченнях на касаційні скарги виправданий ОСОБА_4 та адвокат Титаренко С.М. в інтересах ОСОБА_2 просять залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційні скарги - без задоволення як необґрунтовані.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пономарьова М.С. вважала доводи касаційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_1 слушними, просила скасувати судові рішення у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Потерпілий ОСОБА_1 просив задовольнити касаційні скарги з наведених у них підстав.

Захисники Титаренко С.М . та Клименко О.М . вважали судові рішення законними, а касаційні скарги необґрунтованими.

Мотиви суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України слідує, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 та прокурор, не погодившись з вироком місцевого суду, подали апеляційні скарги. При цьому, мотивуючи свою позицію, вказували про те, що висновки суду першої інстанції щодо невинуватості обвинувачених в інкримінованих злочинах не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження і без належного з`ясування дійсних обставин подій. В обґрунтування такої позиції зазначали, що викладені у вироку докази на підтвердження встановлених обставин, є вибірковими, одним з яких надана перевага над іншими без належного спростування.

За обставин того, що потерпілий та прокурор в апеляційних скаргах оскаржили виправдувальний вирок, вказували на однобічність і неповноту розгляду справи судом першої інстанції і помилкову оцінку ним доказів, та просили ухвалити новий обвинувальний вирок, з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення та потерпілим права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України апеляційний суд мав створити необхідні для цього умови, в тому числі і шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються цими особами, та про необхідність іншої оцінки яких вони просили в апеляційних скаргах.

Забезпечення таких умов передбачено безпосередньо частиною 3 статті 404 КПК України, відповідно до якої за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Проте, суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального закону, зокрема проігнорував доводи потерпілого та належним чином не розглянув клопотання прокурора про повторне дослідження всіх доказів, які, на його думку, підтверджують вину виправданих у вчиненні злочинів, їх безпосередньо не дослідив і власної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на статті 22, 23, 94, 95 КПК України не дав.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційних скарг потерпілого та прокурора і дійшов передчасного висновку щодо законності вироку суду першої інстанції, залишивши його без зміни.

Щодо тверджень потерпілого ОСОБА_1 про істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені під час судового провадження в суді першої інстанції, слід зазначити таке.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність у матеріалах кримінального провадження протоколу автоматичного розподілу справ між суддями в суді першої інстанції як на істотне порушення кримінального процесуального закону, є необґрунтованим. Так, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами і доповненнями, внесеними рішенням Ради суддів України від 23 січня 2013 року № 2, яке було чинним на момент надходження кримінального провадження до суду першої інстанції 12 лютого 2014 року, створення протоколу розподілу справ між суддями у місцевих судах не було передбачено. За результатами проведеної службової перевірки не встановлено будь яких порушень при автоматизованому розподілі цього кримінального провадження між суддями у Шевченківському районному суді міста Львова згідно з положеннями, які діяли на час цього розподілу.

Отже, відсутні підстави вважати, що після реєстрації кримінального провадження в суді першої інстанції не проведено його автоматичний розподіл між суддями. Відповідно, не підтвердилися доводи потерпілого, що вирок місцевого суду ухвалено незаконним складом суду.

Також слід зауважити, що згідно з протоколом від 7 липня 2014 року судді Свірідовій В.В. шляхом неавтоматичного розподілу, з посиланням на рішення зборів суддів Шевченківського районного суду міста Львова від 3 жовтня 2013 року, було передано для розгляду не кримінальне провадження, як про це помилково зазначає потерпілий у касаційній скарзі, а клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного у межах цього кримінального провадження.

Разом з тим, доводи потерпілого ОСОБА_1 щодо порушень, пов`язаних із здійсненням судового провадження за його відсутності, є слушними.

Так, згідно з ч. 3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має певні права, зокрема, бути завчасно поінформованим про час та місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні.

Кримінальний процесуальний закон покладає на суд обов`язок забезпечити реалізацію потерпілим указаних прав (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Порядок здійснення судового виклику у кримінальному провадженні урегульований Главою 11 КПК України (4651-17) . Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Відповідно до ст. 325 КПК України суд може вирішити питання про проведення судового розгляду без потерпілого, якщо він не прибув за викликом у судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Цих законодавчих приписів суд першої інстанції не дотримався.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що місцевий суд не вжив передбачених кримінальним процесуальним законом заходів щодо належного повідомлення потерпілого ОСОБА_1 про дату та час судових засідань, проведених, зокрема, 29 червня, 3 та 12 липня 2017 року. Так, відповідне повідомлення було направлено поштою, проте потерпілому вручене не було та повернуто на адресу суду. Не пересвідчившись у тому, що потерпілий ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, не зважаючи на заперечення прокурора, місцевий суд за відсутності потерпілого закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами, а також провів судові дебати.

Внаслідок цього не було забезпечено право потерпілого на доступ до правосуддя, не створено необхідних умов для використання прав, наданих йому як стороні процесу, чим порушено засади кримінального провадження, визначені у статтях 21, 22 КПК України.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

З цих підстав, касаційну скаргу потерпілого слід задовольнити та через істотні порушення кримінального процесуального закону скасувати вирок місцевого суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм належну оцінку, й відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

З урахуванням зазначених істотних порушень кримінального процесуального закону Суд не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги прокурора. Водночас враховуючи, що прокурор у касаційній скарзі просив скасувати ухвалу та призначити новий апеляційний розгляд, його касаційна скарга також підлягає частковому задоволенню.