369/7346/16-к Про визнання обвинуваченого невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, та виправдання його за відсутністю в його діях складу злочину - 05.09.2019 Прийняття

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110200002119, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, і виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 29 січня 2018 року залишив вирок без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 02 червня 2016 року близько 14:00, перебуваючи біля будинком АДРЕСА_2, діючи повторно з метою таємного викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, користуючись тим, що його дії залишаються непоміченими, таємно, шляхом вільного доступу здійснив спробу викрасти дитячий трьохколісний велосипед марки "Turbo Trike" вартістю 1548 грн, що стояв біля під`їзду вказаного будинку. Утримуючи велосипед, ОСОБА_1 намагався залишити місце скоєння злочину, при цьому вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не зміг завершити злочин з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений потерпілою ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції взяв до уваги, що діяння, яке ставилося у вину ОСОБА_1, вчинено ним, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, оскільки має місце добровільна відмова при незакінченому злочині, яка передбачає кримінальну відповідальність лише в разі, якщо фактично вчинене діяння містить склад іншого злочину, а тому дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого. З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного висновку суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину та немотивовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції. Також звертає увагу, що апеляційний суд, безпосередньо дослідивши докази, не дав їм оцінки та не обґрунтував свого рішення належним чином.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу. Захисник вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимогст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 413 КПКнеправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Частиною 1 ст. 404 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції мають зазначатись узагальнені доводи осіб, котрі подали апеляційні скарги, мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі вищевказаного суду має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 апеляційний суд не дотримався вищезазначених вимог закону.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, оскільки він добровільно відмовився від вчинення злочину на стадії незакінченого замаху.

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, оскаржив в апеляційному порядку виправдувальний вирок суду. В апеляційній скарзі він висував вимогу про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та постановлення нового вироку судом апеляційної інстанції, при цьому наводив докладні доводи на обґрунтування своєї думки щодо незаконності оскарженого судового рішення.

Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність у діях виправданого добровільної відмови від вчинення злочину на стадії незакінченого замаху, оскільки вважав, що встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на крадіжку, яку не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, бо був викритий потерпілою.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази в кримінальному провадженні, визнав правильним рішення суду першої інстанції, проте фактично не спростував в ухвалі доводів прокурора про те, що докази у кримінальному провадженні доводять винуватість ОСОБА_1 у закінченому замаху на вчинення крадіжки.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (v0010700-09) , крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.

Відповідно до обставин, установлених судом першої інстанції, і з правильністю яких погодився апеляційний суд, ОСОБА_1 на момент його виявлення потерпілою вже заволодів дитячим велосипедом і намагався піти з викраденим майном, а повернув його на місце лише на вимогу потерпілої.

Таким чином, залишаючи без належної оцінки доводи прокурора про те, що виправданий вимушено не завершив таємного викрадення лише внаслідок обставин, які перешкодили закінченню кримінального правопорушення, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

Отже, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 без змін, апеляційний суд допустив формальний підхід до розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, фактично не проаналізував викладених у скарзі доводів і не зазначив переконливих мотивів, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню за доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, надати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, зокрема щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, дати на них вичерпні відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.