463/133/15-к Про заподіяння майнової шкоди шляхом обману та зловживання довірою, скоєне з корисливою метою - 05.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Сихівського районного суду міста Львова від 1 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012150080000211 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився та проживає у АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України;

ОСОБА_2, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Стрий Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сихівського районного суду міста Львова від 1 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст. 192 КК України та кожному призначене покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишений у вигляді особистого зобов`язання.

Прийняте рішення щодо процесуальних витрат, а також скасовано ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2014 року про накладення арешту на належне засудженим майно.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що він працюючи з січня 2005 року по листопад 2008 року на посаді заступника голови правління з питань фінансів та економіки у ЗАТ Житлово-будівельна компанія "Ваш-Дім" та по сумісництву з червня 2005 року по жовтень 2008 року у ЗАТ "Універсальна будівельна група", будучи уповноваженим на укладення будь-яких правочинів, що стосуються господарської діяльності ЗАТ "Універсальна будівельна група", маючи прямий умисел на обернення в користь останнього грошових коштів потерпілої ОСОБА_3 шляхом обману і, переслідуючи корисливий мотив, вступив у змову із ОСОБА_1 та реалізувавши розроблену злочинну схему, за обставин, детально наведених у судових рішеннях, заподіяли майнову шкоду потерпілій ОСОБА_3 у великих розмірах.

Так, діючи відповідно до заздалегідь розробленої схеми, ОСОБА_1, будучи в змові з ОСОБА_2, шляхом зловживання довірою ОСОБА_3, у серпні 2008 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3, переконав останню у вигідності придбання корпоративних прав як частки статутного капіталу в ТзОВ "Керамік".

В свою чергу, ОСОБА_3, будучи введеною в оману, не підозрюючи про фактичні злочинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 05 серпня 2008 року підписала нотаріально посвідчену довіреність №1914, відповідно до якої уповноважила ОСОБА_1 бути її представником з питань придбання на її ім`я за ціну та на умовах на його розсуд частки у статутному фонді (капіталів) ТзОВ "Керамік", корпоративних прав, нерухомого та рухомого майна, що належить цьому ТзОВ, представляти її інтереси при ведені справ як учасника Товариства, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю.

Цього ж дня, 05 серпня 2008 року ОСОБА_2, виконуючи свою частину злочинного наміру, з метою надання своїм діям вигляду законності, використовуючи своє службове становище ввів в оману службових осіб ЗАТ "Універсальна будівельна група", яких переконав до надання згоди на продаж належної частки статутного капіталу ТзОВ "Керамік", та надання йому повноважень на укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 .

Крім того, 06 серпня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, використовуючи службове становище останнього як заступника голови правління з фінансів та економіки (виконавчий директор) в ЗАТ "Універсальна будівельна група", ввели в оману службових осіб ТзОВ "Керамік", яких схилили до прийняття рішення про вихід зі складу учасників ТзОВ "Керамік" ЗАТ "Універсальна будівельна група", прийняття ОСОБА_3 до складу учасників ТзОВ "Керамік", та уповноваження ОСОБА_2 на підписання договору купівлі-продажу корпоративних прав із ОСОБА_3 . Після цього посадові особи ТзОВ "Керамік", не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_1, підписали протокол загальних зборів учасників ТзОВ "Керамік" №08/2008 р. від 06 серпня 2008 року із внесеними у нього недостовірними даними.

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали та підписали договір купівлі-продажу корпоративних прав № 07-08/2008-ЦП від 07 серпня 2008 року із внесеними у нього недостовірними даними, який не мали наміру виконувати та разом із вище зазначеними протоколами надали його ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приховали факт застави майна ТзОВ "Керамік" згідно генерального кредитного договору № 90 від 24 жовтня 2007 року, укладеного між ЗАТ АКБ "Львів" та ЗАТ "Універсальна будівельна група" в особі ОСОБА_2 на суму 10 100 000 грн., не зазначили у договорі про такі обтяження, не повідомили належним чином останню про фінансовий стан ТзОВ "Керамік" та про його зобов`язання перед третіми особами.

В свою чергу ОСОБА_3, будучи введеною в оману останніми щодо вигідності вкладення коштів, так як була переконана, що вказаний договір є легітимним, укладеним у відповідності з вимогами закону, а його виконання приведе до настання наслідків у вигляді набуття корпоративних прав як частки у статутному капіталі ТзОВ "Керамік", будучи переконаною, що вона розпоряджається коштами в своїх інтересах, 12 серпня 2008 року внесла на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий у ПАТ "Райфайзен банк Аваль", належний ЗАТ "Універсальна будівельна група", грошові кошти в сумі 747 000 грн.

Завершуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 всупереч умовам договору купівлі-продажу корпоративних прав, не маючи на меті настання цивільно-правових наслідків за цим договором для ОСОБА_3, керуючись корисливими мотивами та з метою привласнення майна ТзОВ "Керамік", достовірно знаючи, що такі дії завдадуть потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди у великих розмірах, уклав договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ "Керамік" від 21 серпня 2009 року із ТзОВ "Корпус-40", відповідно до якого став власником частки в статутному капіталі ТзОВ "Керамік" у розмірі 60%, а також цього ж дня інших 40% статутного капіталу відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ "Керамік" від 21 серпня 2009 року перереєстрував з ТзОВ "Офісний центр "Пасічний" на свою сестру ОСОБА_4

В свою чергу, потерпіла ОСОБА_3 не набула корпоративних прав на ТзОВ "Керамік", а гроші в сумі 747 000 грн. їй повернуті не були, чим потерпілій завдано майнову шкоду на вказану суму, що є великим розміром.

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 29 листопада 2017 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. Вважає, що судами неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність та надано неналежну правову оцінку обставинам справи, оскільки об`єктивні докази на підтвердження складу злочину у його діях відсутні. На думку засудженого, описані у вироку події є виключно цивільними правовідносинами між сторонами договору, який є легітимним і дійсним, натомість його вина у вчиненні кримінально караного діяння не доведена. Зокрема, вказує на відсутність експертизи, яка б встановила розмір заподіяної потерпілій майнової шкоди, що є обов`язковою ознакою складу злочину, а крім того, зазначає, що суд послався у вироку на копії документів, які є недопустимими доказами.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. Вважає, що суди неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність та надали неправильну правову оцінку обставинам справи, що супроводжувалося порушенням норм процесуального права. Зазначає, що у його діях відсутній склад інкримінованого злочину, оскільки обставини, пов`язані з укладанням договору купівлі продажу від 7 серпня 2008 року обмежуються виключно цивільними правовідносинами між сторонами цього договору; умислу на вчинення злочину він не мав; саме потерпіла просила представляти її інтереси, а ініціативу щодо придбання потерпілою корпоративних прав проявила інша особа; крім того, вказує, що матеріальної вигоди він не отримав, а у подальшому саме потерпіла відмовилась від придбання корпоративних прав. Крім того, зазначає, що у кримінальному провадженні всупереч вимогам ст. 242 КПК України, не проведено експертизу щодо встановлення розміру спричиненої потерпілій майнової шкоди.

У запереченнях на касаційні скарги потерпіла ОСОБА_3 просить залишити судові рішення без зміни як законні, а подані засудженими касаційні скарги - без задоволення як необґрунтовані.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили задовольнити касаційні скарги з викладених в них підстав.

Захисники Федоришин А.П. та Лозан С.І. просили задовольнити касаційні скарги засуджених, скасувати судові рішення як незаконні та закрити кримінальне провадження.

Прокурор Парусов А.М. вважав судові рішення законними, а касаційні скарги засуджених необґрунтованими.

Представник потерпілої Желізко В.Р. вважав, що підстави для задоволення касаційних скарг засуджених відсутні, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Мотиви суду

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Доводи засуджених у касаційних скаргах щодо неповноти та однобічності судового слідства, незгоди з оцінкою окремих доказів, яка надана судами, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною 2 ст. 192 КК України, виражається в заподіянні майнової шкоди у великих розмірах (така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. Заподіяна майнова шкода має складатися з: розміру завданих збитків унаслідок незаконного використання майна; витрат, якими воно супроводжувалося; суми завданих збитків - прямих збитків і неодержаних доходів.

Обман як спосіб заподіяння майнової шкоди полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заподіяння майнової шкоди винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зав`язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.

Зазначений злочин є закінченим з моменту заподіяння майнової шкоди у великих розмірах (матеріальний склад).

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у злочині зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв`язку відповідно до приписів ст. 94 КПК України.

Так, суд послався на показання потерпілої ОСОБА_3, з яких слідує, що засуджений ОСОБА_1 увійшов в її довіру, запевнивши, що вчинить усі дії в її інтересах для придбання Тзов "Керамік". Сподіваючись на добросовісні дії з боку ОСОБА_1, потерпіла видала йому відповідне доручення, а в подальшому перерахувала грошові кошти згідно з договором купівлі-продажу.

Між тим, проаналізувавши фактичні дані, що містяться у досліджених доказах, зміст яких детально наведено у судових рішеннях, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент укладання зазначеного договору безсумнівно були обізнані про те, що Тзов "Керамік" перебувало у заставі та збитковому стані, однак цю інформацію, яка мала бути доведеною до відома потерпілої, ОСОБА_1 (зловживаючи довірою останньої) і ОСОБА_2 (шляхом обману) потерпілій не повідомили. Це, зокрема, підтверджено показаннями свідка ОСОБА_6, який під час допиту пояснив, що повідомляв ОСОБА_1 про незадовільний фінансовий стан товариства.

Водночас, з досліджених письмових доказів, а також показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо обставин підписання протоколів загальних зборів ЗАТ "Універсальна будівельна група" та ТзОВ "Керамік", суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли узгоджено, що свідчить про наявність попередньої змови між ними на вчинення злочину.

Отже, умисно не довівши до відома потерпілої юридично значимі факти, що в подальшому призвело до помилки останньої, засуджені усвідомлювали, що їхні дії не спрямовані на реальне виконання умов договору щодо купівлі ТзОВ "Керамік" та настання вигоди для потерпілої, натомість призведуть до заподіяння їй майнової шкоди. Також суд не оминув увагою і те, що потерпіла ОСОБА_3 надалі не набула права власності на ТзОВ "Керамік", відповідно втратила можливість отримувати з доходів товариства прибуток, натомість власником частки в статутному капіталі цього товариства став саме ОСОБА_1, що свідчить про наявність при вчиненні злочину корисливого мотиву.

Доводи засуджених у касаційних скаргах про те, що у кримінальному провадженні всупереч приписам ст. 242 КПК України не була проведена експертиза для визначення розміру матеріальних збитків, є непереконливими, оскільки у цьому конкретному випадку заподіяна потерпілій шкода є саме та сума грошових коштів (747 000 грн.), яку остання внесла на розрахунковий рахунок ЗАТ "Універсальна будівельна група" згідно з укладеним договором. Розмір заподіяних збитків у цьому кримінальному провадженні є очевидним і доведений як письмовими доказами, так і показаннями свідків, потерпілої.

Доводи засуджених про те, що суд врахував як докази ряд документів, які є недопустимими з підстав лише відсутності оригіналів цих документів не відповідають приписам ст. 99 КПК України.

Так, частина 3 вказаної статті дійсно містить загальну норму про зобов`язання сторони кримінального провадження, потерпілого надати суду оригінал документа як джерело доказів.

Однак згідно з п. 1 ч. 5 ст. 99 КПК України, для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої особи.

Із урахуванням того, що стороною обвинувачення надані достатні відомості на підтвердження змісту документів, оригінали яких не виявилося можливим надати суду, а тому їх копії, які містить відомості щодо предмету доказування, передбаченим ст. 99 КПК України критеріям допустимості письмових доказів не суперечать.

Отже, визнавши письмові докази належними та оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину.

Належним чином перевіривши показання засуджених про відсутність умислу на вчинення злочину, про що йдеться у касаційних скаргах, суд обґрунтовано визнав ці показання неприйнятними, оскільки вони суперечать дослідженим доказам.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки сукупності зібраних доказів винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину належним чином обґрунтовано та вмотивовано. Сумнівів щодо об`єктивності оцінки доказів, у тому числі й щодо показань потерпілої, покладених в основу обвинувального вироку, й дотримання судом приписів ст. 94, 95 КПК України колегія суддів не має.

Водночас суд з`ясував у ході слідства всі передбачені КПК (4651-17) обставини, що належить до предмету доказування й обґрунтовано визнав зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку достатніми для вирішення справи.

З огляду на викладене твердження засуджених про недоведеність їх винуватості у вчиненні інкримінованого злочину не можна визнати прийнятними.

Колегія суддів констатує, що доводи в касаційних скаргах засуджених за змістом є майже аналогічними доводам, викладеним у апеляційних скаргах, на які апеляційний суд дав вичерпні відповіді, аргументовано визнавши їх безпідставними, з чим погоджується і суд касаційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а твердження засуджених про зворотне є неспроможними.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, не вбачається.

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи касаційних скарг про скасування судових рішень на зазначених у них підставах.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Сихівського районного суду міста Львова від 1 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.