740/1347/16-к Про розбій, скоєний у стані алкогольного сп`яніння, з метою заволодіння чужим майном із корисливих мотивів та з проникненням до будинку потерпілої, а також умисне вбивство, скоєне з особливою жорстокістю - 04.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гринь Людмили Василівни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270180001986 від 29 листопада 2015 року, щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Карла Лібкнехта Курчатівського району Курської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК, і призначено покарання:

- за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за кримінальні правопорушення, вчинені за таких обставин.

28 листопада 2015 року приблизно о 22-й год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою заволодіння чужим майном із корисливих мотивів проник до будинку АДРЕСА_2 та вчинив розбій щодо ОСОБА_2, під час якого, діючи з особливою жорстокістю, з метою вбивства, завдав останній не менше 31 удару руками та ногами по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках, заподіявши своїми діями ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень. Потім ОСОБА_1 за допомогою не встановленого досудовим розслідуванням тупого предмета здавив шию ОСОБА_2, перекривши органи дихання, чим спричинив асфіксію, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_1 знайшов у будинку належні потерпілій 500 грн, якими незаконно заволодів, завдавши майнової шкоди на зазначену суму.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2019 року залишив апеляційні скарги засудженого та його захисника без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Гринь Л.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо підзахисного і закрити кримінальне провадження у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ). Вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК, недоведеною належними та допустимими доказами, а висновки судів - такими, що ґрунтуються на припущеннях. Протокол огляду місця події, який, на думку захисника, фактично був обшуком, є недопустимим доказом, оскільки таку процесуальну дію може бути проведено лише з дозволу слідчого судді. У зв`язку з цим, на думку захисника, недопустимими є докази, отримані під час проведення вказаної слідчої дії, та два висновки експертів. Вилучений під час огляду речовий доказ - штани сірого кольору, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не відкривалися, в судовому засіданні безпосередньо не досліджувалися. Крім того, зазначає, що показання свідка ОСОБА_3 мали постановочний характер, а відмова місцевого суду в задоволенні клопотання про призначення судової психолого-лінгвістичної експертизи його показань є порушенням права ОСОБА_1 на захист. Посилається, що доводиапеляційної скарги захисника не були належно перевірені судом апеляційної інстанції, який дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку суду першої інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Гринь Л .В. у судовому засіданні висловила доводи на підтримання касаційної скарги і просила її задоволити.

Прокурор Сингаївська А.О. в судовому засіданні просила залишити касаційну скаргу захисника без задоволення як необґрунтовану.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника Гринь Л.В.прокурор Шатілов Д.І., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

З положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства, вчиненого з корисливих мотивів з особливою жорстокістю, та розбою, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень послався: на показання свідка ОСОБА_3, який разом із ОСОБА_1 прийшов до домоволодіння ОСОБА_2 та чув, як засуджений заходив у домоволодіння через хвіртку, стукав у двері будинку потерпілої та увійшов до нього, а приблизно через 20 хв. вийшов до ОСОБА_3 і показав 500 грн, однак не дивлячись на попередні наміри продовжити вживання спирних напоїв, запропонував іти по домівках, і цей же свідок показував, що ОСОБА_1 в той вечір був одягнутий в джинсові штани сірого кольору; на протокол огляду місця події від 29 листопада 2015 року, де зафіксовано дані про виявлення трупа ОСОБА_2 з численними тілесними ушкодженнями; на висновок експерта від 29 листопада 2015 року № 299, у якому зазначено відомості про комплекс завданих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень і встановлено безпосередню причину її смерті - механічну асфіксію; на протокол огляду місця події від 19 грудня 2015 року, відповідно до якого у будинку АДРЕСА_3 вилучені сірі джинсові штани з плямами бурого кольору, на яких за висновком експерта № 6-01/44 від 04 лютого 2016 року встановлено генетичні ознаки крові, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2 ; на показання ОСОБА_1 щодо належності йому зазначених штанів, що узгоджуються з висновком експерта № 6-01/159 від 16 лютого 2016 року.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі, оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини, яких суд дійшов у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року. Так, у рішеннях у зазначених справах зазначено, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

Доводи касаційної скарги захисника про недопустимість доказу - протоколу огляду місця події (домоволодіння ОСОБА_5 ) від 19 грудня 2015 року не ґрунтуються на нормах кримінального процесуального закону.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приписами ч. 2 ст. 30 Конституції України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За статтею 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме, можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Отже, виходячи із вимог кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що наявні процесуальні гарантії того, що особа висловлює свою справжню думку під час надання такої згоди. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №671/1486/17.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження до проведення слідчим огляду 19 грудня 2015 року ОСОБА_5, зазначивши свою адресу в АДРЕСА_3, як володілець житла, надала письмово дозвіл на огляд будинку та всього господарства за вказаною адресою, дозволила вилучити необхідні для розслідування справи речі. Встановлені судами обставини не ставлять під сумнів добровільності такої згоди володільця житла, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали право ОСОБА_5 висловлювати свою справжню думку. Тому, враховуючи вимоги засади змагальності, передбачені ч. 1 ст. 22 КПК, відсутність даних про те, що за характером проведеної слідчої дії мав місце обшук, як стверджує захисник, а не огляд житла, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо дотримання вимог кримінального процесуального закону при проведенні огляду зазначеного домоволодіння, під час якого було виявлено і вилучено, в тому числі, сірі штани з плямами бурого кольору. Обставини щодо належності зазначених штанів засудженому встановлені місцевим судом із відповідним обгрунтуванням з посиланням у вироку на проаналізовані докази.

Перевіряючи вирок суду в апеляційному порядку апеляційний суд мотивовано визнав непереконливими доводи сторони захисту щодо недоведеності приналежності речового доказу сірих джинсових штанів, вилучених в ході огляду житла, пославшись на те, що сам засуджений проти цього не заперечував, а також щодо порушення порядку їх упакування, що спростовано висновком експерта щодо ціліснісності наданої йому картонної коробки, в якій були ці штани та наявності серед виявлених на їх правій кишені клітин генетичних ознак зразка слини ОСОБА_1, а також плям бурого кольору. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій з цих питань та, відповідно не дають також підстав сумніватися у допустимості як доказів протоколу огляду місця події від 19 грудня 2015 року, а також висновків експерта № 6-01/44 від 04 лютого 2016 року та № 6-01/159 від 16 лютого 2016 року, об`єктами дослідження яких були сліди, виявлені на тих же штанях.

Не суперечить вимогам КПК (4651-17) й та обставина, що місцевий суд безпосередньо не досліджував у судових засіданнях речовий доказ - сірі джинсові штани, оскільки під час провадження в суді першої інстанції (Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області) сторони не заявляли про їх безпосереднє дослідження. Водночас, за результатами дослідження речового доказу експертом були надані висновки № 6-01/44 від 04 лютого 2016 року та № 6-01/159 від 16 лютого 2016 року, дані яких не ставилися під сумнів у ході судового розгляду кримінального провадження, а сам речовий доказ тоді ще не був знищений за вироком суду. Отже, доводи касаційної скарги захисника про недопустимість речового доказу з підстав невідкриття його стороні захисту є надуманими, оскільки цей же захисник, яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції (Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області), до знищення доказу після набрання вироком законної сили, не ставила питання щодо невідкриття такого речового доказу і вироку зазначеного суду не оскаржувала.

Суд вважає безпідставними посилання захисника Гринь Л.В. на невідкриття стороні захисту показань свідка ОСОБА_6, оскільки такі показання надані безпосередньо в суді з метою перевірки наявних фактичних даних і не є матеріалами кримінального провадження в розумінні статей 290, 317 КПК.

Слід також визнати необгрунтованими доводи захисника щодо порушення права на захист у зв`язку з відмовою місцевим судом у задоволенні її клопотання про призначення судової психолого-лінгвістичної експертизи щодо показань свідка ОСОБА_3 . При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 242 КПК призначення такої експертизи не є обов`язковим, а міськрайонний суд всебічно проаналізував показання цього свідка, перевірив їх достовірність іншими доказами про що докладно зазначив у вироку, та ці доводи сторони захисту були ретельно перевірені в апеляційному суді і визнані неспроможними.

Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Так, за результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що, не погоджуючись із вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2018 року, засуджений та його захисник подали апеляційні скарги. Суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив доводи апеляційних скарг і дав на них вичерпні відповіді. Висновки апеляційного суду належним чином мотивовано, вважати їх необґрунтованими чи сумнівними підстав немає. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК. Викладені у касаційній скарзі захисника доводи є аналогічними тим, що наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог кримінального процесуального закону при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді першої інстанції. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.