359/8673/16-к Про порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень - 03.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016110100001610 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішено питання про цивільний позов та процесуальні витрати.

Як установив суд, ОСОБА_1 7 серпня 2016 року близько 12:50 керуючи автомобілем "Ford Transit Connect" р.н. НОМЕР_1, під час руху по автодорозі в с. Петровське Бориспільського району Київської області у напрямку с. Гора, порушив вимоги п. п. "б" п. 2.3 та пункти 10.1., 12.1. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) ), а саме перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожньої обстановки, унаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху де зіткнувся з автомобілем "Volkswagen Passat 2.8" р. н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті чого малолітній пасажир ОСОБА_3, який перебував у цьому автомобілі, отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При перегляді справи 4 липня 2018 року Апеляційний суд Київської області вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ці судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На думку засудженого, висновок місцевого суду у вироку про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та недоведений жодними належними та допустимими доказами.

На думку засудженого, суди обох інстанцій незаконно відмовили йому в задоволенні клопотань про проведення слідчого експерименту в порядку ст. 333 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) та у допиті експерта Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_4 . з приводу зробленого ним за клопотанням сторони захисту висновку автотехнічної експертизи від 10 травня 2017 року № 2221, чим, як він вважає, грубо порушено вимоги ч. 3 ст. 93 КПК.

Також ОСОБА_1 вказує, що у даній ДТП мало місце порушення ПДР (1306-2001-п) як ним, так і водієм автомобіля "Volkswagen Passat" ОСОБА_2, оскільки малолітній пасажир автомобіля ОСОБА_3 в порушення вимог п. 21.11. ПДР (1306-2001-п) під час руху не був пристебнутий ременями безпеки, що, на думку засудженого, і стало реальною причиною отримання ним тілесних ушкоджень. Вважає, що ця обставина залишилась без належної оцінки судів обох інстанцій.

Крім того зазначає, що місцевий суд прийнявши рішення про повернення йому автомобіля "Volkswagen Passat 2.8", який належить ОСОБА_2, вийшов за межі своїх повноважень та порушив вимоги ст. 100 КПК.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Шуть С. С. вимоги касаційної скарги підтримали.

Прокурор та представник потерпілого - адвокат Куксюк А. А. з доводами касаційної скарги засудженого не погодились і просили залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, посилається на неповноту судового розгляду, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органом досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суд надав належну правову оцінку.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов такого висновку на підставі: показань самого засудженого ОСОБА_1, який частково визнав свою вину (в тому, що порушив ПДР (1306-2001-п) , однак зазначив, що тілесні ушкодження потерпілий отримав через порушення ОСОБА_2 п. 21.11. ПДР (1306-2001-п) ), а також показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 ; даних, зазначених - у протоколах огляду місця події від 7 серпня 2016 року (з фототаблицями), схемою місця ДТП (т. 1, а. к. п. 213), протоколами огляду автомобілів "Volkswagen Passat 2.8" та "Ford Transit Connect" від 7 серпня 2016 року, у висновках судово-медичної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 87д (щодо тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_3 ), інженерно-технічної експертизи від 20 жовтня 2010 року № 19/8-02/1140 (щодо справності гальмівної і рульової систем автомобіля "Ford Transit Connect") та транспортно-трасологічної експертизи від 26 жовтня 2016 року № 19/8-02/1139 (за висновками якої зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля "Volkswagen Passat").

Висновок експерта Яценка О. В. ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" від 10 травня 2017 року № 2221, на який вказує засуджений у касаційній скарзі, був предметом аналізу місцевого суду, який з посиланням на вимоги кримінального процесуального закону вірно визнав цей висновок недопустимим доказом, належним чином обґрунтувавши своє рішення у вироку, а тому передбачених законом підстав для виклику та допиту в судовому засіданні експерта Яценка О. В. у суду першої інстанції не було.

Спростовуються матеріалами кримінального провадження і твердження засудженого про незаконну відмову судом у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту в порядку ст. 333 КПК, оскільки місцевий суд в ухвалі від 24 січня 2018 року навів обґрунтовані мотиви та підстави відмови у задоволенні цього клопотання з посиланням на відповідні норми закону (т. 2, а. к. п. 47).

Питання про речові докази судом першої інстанції вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК. При цьому, оскільки судом було повністю задоволено цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 114 388,41 грн (сума залишкової вартості автомобіля "Volkswagen Passat 2.8" на момент ДТП, так як відновлювальний ремонт не доцільний), з врахуванням думки ОСОБА_2, було прийнято вірне рішення про передачу цього автомобіля, у випадку відшкодування матеріальної шкоди, засудженому ОСОБА_1

Таке рішення суд прийняв з урахуванням п. 9 роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) відповідно до яких, при ухваленні рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, при вирішенні питання про призначення покарання засудженому суд взяв до уваги й те, що в порушення вимог ПДР (1306-2001-п) малолітній ОСОБА_3 під час руху автомобіля не був пристебнутий ременями безпеки. Саме з урахуванням цих обставин місцевий суд і призначив ОСОБА_1 найменш суворе покарання передбачене санкцією кримінального закону за вчинений ним злочин, а саме у виді штрафу в сумі 5100 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Посилання засудженого в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд у цьому провадженні був зобов`язаний повторно дослідити всі обставини справи не є прийнятною, адже така позиція суперечить точному змісту положень ст. 404 КПК.

Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

За вимогами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, на яких її визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції повністю дотримався.

Так, предметом розгляду суду апеляційної інстанції була апеляційна скарга ОСОБА_1 доводи якої аналогічні доводам викладеним у його касаційній скарзі.

Перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, та врахувавши установлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження й докази, досліджені й перевірені ним під час судового розгляду, яким цей суд надав належну оцінку, апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину і відмовив у задоволенні апеляційної скарги.

Наведені у касаційній скарзі доводи засудженого не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в оспорюваних судових рішеннях, і не ставлять під сумнів їх законність.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими і за своїм змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.

При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставами для скасування або зміни судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги засудженого слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 липня 2018 року щодо нього - без зміни.