166/753/17 Про порушення Правил дорожнього руху, керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та скоєння з`їзду автомобіля у правий по ходу руху кювет, де автомобіль перекинувся, а пасажир автомобіля від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди - 03.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Гуцуляка Т. Ю. на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 16 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених п. 1 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Як установив суд, ОСОБА_1 4 травня 2017 року о 18:30, керуючи автомобілем "Volkswagen Caddi" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) у стані алкогольного сп`яніння, порушуючи вимоги підпункту "б" пункту 2.3. та пункту 12.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ), рухаючись по автодорозі сполученням Ратне-Ковель у напрямку м. Ковель біля с. Видраниця Ратнівського району Волинської області, виявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху та допустив з`їзд у правий по ходу руху кювет, де автомобіль перекинувся, а пасажир автомобіля ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

На думку прокурора, апеляційний суд не надав умотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги про несправедливість призначеного ОСОБА_1 покарання через м`якість і неправильне застосування до нього положень ст. 75 КК. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), а тому не може бути залишена в силі.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор вимоги касаційної скарги підтримала.

Інших учасників було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи у Верховному Суді, однак вони у судове засідання не прибули.

У надісланих до Верховного Суду письмових заявах засуджений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_3 просять оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.

З урахуванням наведених законодавчих положень та ст. 419 КПК апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляціній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необгрунтованою.

Однак цих приписів закону апеляційний суд не дотримався.

Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі прокурор вказував на несправедливість заходу примусу через м`якість та неправильне застосування місцевим судом до засудженого положень ст. 75 КК. Просив вирок районного суду у цій частині скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За наслідками апеляційного розгляду ухвалою від 21 травня 2018 року апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок районного суду без зміни, однак не надав переконливих, вичерпних відповідей на доводи прокурора стосовно неправильного застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, врахувавши конкретні обставини вчинення злочину, дані про особу засудженого, який щиро розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, повністю відшкодував завдану шкоду, а також думку потерпілої ОСОБА_3, погодився з позицією місцевого суду про відсутність законодавчих перешкод для застосування до ОСОБА_1 інституту умовного звільнення і можливість досягти мети виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства.

Однак апеляційний суд, формально вказавши на наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення діяння ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, фактично її не врахував.

При цьому поза увагою апеляційного суду залишилося те, що ОСОБА_1 свідомо сів за кермо транспортного засобу у стані сильного алкогольного сп`яніння (3,1 проміле), під час керування яким допустив з`їзд у кювет та перекидання автомобіля, що спричинило загибель людини.

За таких обставин навіть позитивна характеристика та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей і відшкодування моральної шкоди потерпілій не можуть бути визнані мотивованими підставами для застосування до нього положень ст. 75 КК та звільнення від відбування призначеного покарання.

Крім того, апеляційним судом не було прийнято до уваги, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відноситься до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілої у справі щодо покарання, яке він повинен понести за скоєне, при вирішенні цього питання судом не є вирішальною.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що за таких обставин висновок апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі щодо правильності висновку місцевого суду у вироку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання зроблений без належного урахування обставин справи та даних про особу засудженого, не є належно обґрунтованим та вмотивованим і суперечить вимогам ст. 75 КК.

Допущені апеляційним судом порушення є істотними, так як вони перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Оскільки ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, інші, наведені в касаційній скарзі прокурора доводи, щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу Верховним Судом не перевіряються та мають бути враховані при новому розгляді судом апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід взяти до уваги наведене, ретельно перевірити усі доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора та, з урахуванням доводів, наведених у його касаційній скарзі, з додержанням вимог статей 370, 419 КПК постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

При цьому апеляційному суду слід мати на увазі, що за тих самих обставин справи та даних про особу засудженого застосування до нього ст. 75 КК є неправильним.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.