310/7670/17 Про порушення ПДР під час виконання маневру повороту ліворуч, що стало причиною зіткнення із зустрічним автомобілем, внаслідок чого водій та пасажири останнього отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості - 29.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Зубкової Л.М. в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080130003150, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Верхні Серогози Нижнєсерогозського району Херсонської області, жительки АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Звільнено засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі п. "ґ" ст. 1 Закону України № 1810-VIII "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року.

Цивільні позови задоволено частково.

Постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 16 367,58 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн витрат на транспортування автомобіля, 3 500 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватою в тому, що вона 04 серпня 2017 року близько 15:50 у світлу пору доби в м. Бердянську Запорізької області, керуючи технічно справним транспортним засобом "Рено Кенго" д.н.з. НОМЕР_1, рухалась по вул. Мелітопольське шосе з боку вул. Кабельників в напрямку вул. Фестивальної. На перехресті вул. Мелітопольське шосе та вул. Промислової, виконуючи поворот ліворуч, порушуючи п. 16.12 Правил дорожнього руху України, не надала дороги автомобілю "ВАЗ 21063" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, чим допустила зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля "ВАЗ 21063" ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить переглянути вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд безпідставно задовольнив цивільний позов у частині відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4, оскільки такі витрати не підтверджено документально, лікарські препарати придбані потерпілим у період, коли він не перебував на стаціонарному лікуванні, та відсутні у переліку рекомендованих ліків. Вважає, що витрати на лікування у кардіологічному відділенні не мають причинного зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, а тому не підлягають задоволенню. Вказує про надуманість розміру моральної шкоди, що не підтверджується жодним доказом та є значно завищеним з огляду на те, що засуджена ОСОБА_2 є особою пенсійного віку та не має іншого джерела доходу, окрім пенсії. Наголошує, що судом неналежно визначено сторону цивільного відповідача, враховуючи наявний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності між ОСОБА_2 та ПрАТ "СК "Оранта-Січ". При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції з огляду на вимоги статей 407, 409, 419 КПК України вказаних порушень не усунув та безпідставно вирок місцевого суду залишив без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Прокурор та представник потерпілої заперечували проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, вид та розмір призначеного покарання, а також звільнення засудженої від відбування такого покарання у касаційній скарзі захисником не оспорюються, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про неналежне визначення сторони цивільного відповідача, враховуючи, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, колегія суддів вважає їх неспроможними.

Так, позовні вимоги потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заявлені саме до ОСОБА_2, при цьому цивільні позови не містять будь-яких посилань щодо стягнення заподіяних збитків з третіх осіб (а. с. 33, а. с. 38-39).

Право потерпілих на відшкодування шкоди є абсолютним і не може бути припинено або обмежено будь-яким договором, у тому числі договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, засуджена ОСОБА_2 не позбавлена права звернутись у встановленому законом порядку до страхової компанії із відповідною вимогою компенсувати витрати, пов`язані із відшкодуванням потерпілим матеріальної та моральної шкоди, у межах укладеного страхового полісу.

Доводи захисника про безпідставність задоволення цивільних позовів та необґрунтованість визначеного розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, а отже завдано шкоди цим кримінальним правопорушенням.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час судового розгляду заявлено цивільні позови до засудженої ОСОБА_2 . Під час судового розгляду потерпілі повністю підтримали свої позовні вимоги, що підтверджується аудіозаписом судового засідання та даними журналу судового засідання.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються, серед іншого, підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, а в резолютивній частині - рішення про цивільний позов.

Тобто, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Разом з тим, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України (4651-17) . Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Цих вимог закону при вирішенні цивільних позовів потерпілих у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 місцевим та апеляційним судами повністю дотримано.

Вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної матеріальної та моральної шкоди, місцевий суд виходив із того, що діями ОСОБА_2 потерпілим було заподіяно тілесні ушкодження та душевні страждання.

Судом першої інстанції зазначено, що потерпілий ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поніс витрати на транспортування автомобіля, лікування та правову допомогу, що підтверджується відповідними квитанціями та чеками. При цьому, частково задовольняючи цивільний позов потерпілого, з урахуванням майнового стану засудженої ОСОБА_2 та зважаючи на відшкодування нею 3 500 грн завданого збитку, місцевий суд визнав доведеними витрати на лікування в розмірі 16 367,58 грн, 1 000 грн витрат на транспортування автомобіля, та 3 500 грн витрат на правову допомогу, а також визнав обґрунтованим розмір моральної шкоди у сумі 40 000 грн.

Крім того, місцевий суд вказав, що у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_3 заподіяно душевних страждань, та частково задовольнив заявлений нею цивільний позов, при цьому ухвалив стягнути з засудженої ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, вирок суду щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та стягнення матеріальної та моральної шкоди із ОСОБА_2 узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу понесених потерпілими матеріальних витрат та моральних страждань.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури,повністю погодився із висновками щодо обґрунтованості підстав для часткового задоволення цивільних позовів та розміру позовних вимог.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що загострення кардіологічного захворювання у потерпілого ОСОБА_4 сталося внаслідок стресу, отриманого після дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи, що потерпілий раніше не страждав на подібні захворювання, та в кардіологічному відділені на стаціонарному лікуванні перебував через чотири місяці вже після дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду обґрунтованим, а тому доводи захисника про безпідставність витрат на лікування потерпілого у кардіологічному відділенні, що на думку захисника, не мають причинного зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, є непереконливими.

Крім того, апеляційний суд визнав надуманими доводи апеляційної скарги про те, що лікарські препарати, придбані потерпілим у період, коли він не перебував на стаціонарному лікуванні, та відсутні у переліку рекомендованих ліків, оскільки придбані лікарські засоби та медикаменти зазначені в квитанціях або ж збігаються із переліком, зазначеним у виписних епікризах, або є їх аналогами чи замінниками.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

При визначені розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4, а саме 40 000 грн., місцевим судом, з чим погодився апеляційній суд, взято до уваги, що потерпілий зазнав фізичного болю, душевних страждань, пов`язаних із ушкодженням його здоров`я, переніс тривале лікування та дві операції, необхідні для відновлення попереднього стану здоров`я.

Також, при визначенні розміру моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 у сумі 20 000 грн, місцевий та апеляційний суди дійшли однакової позиції, що потерпіла хоч і в меншій мірі, але також зазнала ушкодження здоров`я, фізичного болю та душевних страждань.

Колегія суддів вважає такий розмір моральної шкоди цілком справедливим, та не вбачає підстав для визнання судових рішень в цій частині необґрунтованими, про що наголошує захисник у своїй касаційній скарзі.

При цьому, на переконання колегії суддів, апеляційним судом ретельно перевірено доводи апеляційної скарги засудженої ОСОБА_2, надано на них вичерпну відповідь, належним чином вмотивовано рішення з наведенням докладних мотивів, з яких таку апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.