401/4160/15-к Про визнання обвинуваченої невинуватою та виправдання її у зв`язку з недоведеністю в її діях складу злочинів, передбачених ст. 367, ст. 382 КК України - 29.08.2019 Прийняття

Постанова

Іменем України

29 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 401/4160/15-к

провадження № 51-1369 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,

прокурора Цигана Ю.В.,

виправданої ОСОБА_1,

захисника Охріменка В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Чічкаленко Н.М. на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120270001678, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Панчево Новомиргородського району Кіровоградської області та мешканки АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю в її діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що у період часу з 11 березня 2010 року по 18 жовтня 2011 року вона, обіймаючи посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ, а з 18 жовтня 2011 року - начальника управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі, як державний службовець 9 рангу 1 категорії у зв`язку із виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків щодо організації та контролю за роботою цього управління, безпосереднім керівництвом його окремих структурних одиниць, являючись службовою особою, яка відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах здійснює керівництво управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, будучи наділеною рядом повноважень відповідно до Наказу №31 від 01 квітня 2010 року по управлінню Пенсійного фонду в м. Світловодськ, допустила службову недбалість, тобто невиконання та неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам. Як результат протиправних дій ОСОБА_1, головний спеціаліст-юрисконсульт ОСОБА_2, користуючись повною безконтрольністю з боку начальника управління за її діяльністю та діяльністю головного спеціаліста з організаційно-інформаційної діяльності, знаючи, що з особистого дозволу ОСОБА_1 централізовано в управлінні не реєструються вхідні виконавчі документи по рішеннях суду, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам державної служби надала на розгляд комісії з перерахунку пенсій громадянам 23 фіктивних виконавчих документів на перерахунок і виплату пенсій громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, які є постраждалими внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, та своїм батькам ОСОБА_24 і ОСОБА_25, як дітям війни.

А всього ОСОБА_1 за неналежного виконання своїх службових обов`язків, завдано шкоди державним інтересам на суму 1 251 458,1 грн, та здійснено виплати, які без передбачених ст. ст. 67, 70 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підстав, а саме без перегляду порядку призначення пенсій Кабінетом Міністрів України, за відсутності рішень суду про проведення перерахунку пенсій, були нараховані та виплачені вказаним вище громадянам, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді завдання шкоди Пенсійному фонду України, яка в 250 разів і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, у зазначений період неналежного виконання у вказаній частині своїх обов`язків, ОСОБА_1 за очевидності допущених порушень підпорядкованими їй безпосередньо по службі працівниками, заходи до відшкодування заподіяної шкоди не вживались.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувалась в умисному невиконанні службовою особою постанови суду, що набрала законної сили, за таких обставин.

19 березня 2014 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом розглянуто в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області від 11 серпня 2009 року у справі №2-а-522/09 за позовом ОСОБА_26 до управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області. За результатами розгляду зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області з 22 травня 2008 року здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_26, виходячи з розрахунку 8 мінімальних розмірів державної пенсії за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% від мінімального розміру державної пенсії за віком, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Постанова набрала законної сили 18 червня 2014 року).

При цьому, отримавши зазначене судове рішення та виконавчого листа з вимогою здійснити відповідні виплати, своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_1, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області, умисно, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не виконала постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_26 за вказаний в рішенні судом період, а саме з 22 травня 2008 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу прокурора Чічкаленко Н.М. залишено без задоволення, а вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор Чічкаленко Н.М., вказуючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Вказує, що матеріали кримінального провадження не містять технічних носіїв інформації, на яких зафіксовані судові засідання від 05 грудня 2017 року, 12 лютого 2018 року та 14 березня 2018 року. Наголошує про порушення суддею Гармаш Т.І. під час постановлення оскаржуваного вироку місцевого суду таємниці нарадчої кімнати. Вважає, що судом належним чином не встановлено відомості про особу виправданої ОСОБА_1, які мають значення для справи. Крім того, вказує, що місцевим судом не вирішено долю речових доказів, а саме автомобіля ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 та причепу ХТ 81024 д.н.з. НОМЕР_2 .

При цьому зазначає, що судами надано неправильну оцінку наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, показанням свідків щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків. Вказує, що судами проігноровано вимоги п. 8 розділу 11 "Перехідні положення" КПК 2012 (4651-17) року, відповідно до якого допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, та безпідставно не взято до уваги і не надано належної оцінки доказам, здобутим в ході досудового розслідування (протоколи слідчих дій, висновки ревізій тощо). Разом з тим вказує, що судами необґрунтовано не взято до уваги низку доказів, при цьому невмотивовано надано перевагу одним доказам над іншими. На переконання прокурора апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою його клопотання про повторний допит виправданої ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_26 та дослідження письмових доказів, а сама ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора Чічкаленко Н.М. виправдана ОСОБА_27 та її захисник Охріменко В.Б., вказуючи про її необґрунтованість та надуманість, просять таку скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу прокурора Чічкаленко Н.М., просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Виправдана та захисник заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора Чічкаленко Н.Г., просили судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, місцевим судом не встановлено невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 покладених на неї службових обов`язків, наявності тяжких наслідків та причинного зв`язку між ними, як і не встановлено умисного невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Як вбачається зі змісту вказаного вироку, місцевий суд, з наведенням докладних мотивів, обґрунтував свій висновок щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, виконуючи вимоги статей 85, 86, 94 КПК України, зробив ґрунтовний аналіз наявних доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Апеляційний суд, дотримуючись вимог ст. ст. 404, 405, 407, 412- 414 КПК України, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них достатньо переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою, та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

При цьому доводи касаційної скарги прокурора про неправильну оцінку доказів та показань свідків, про надання переваги одним доказам над іншими, чим фактично просить дати їм іншу оцінку, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд всупереч вимогам КПК (4651-17) України відмовив у задоволенні клопотання про повторний допит ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_26 та дослідження письмових доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПКУкраїни за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Прокурор належним чином не обґрунтував своє клопотання та не довів наявність підстав для повторного допиту ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_26 та дослідження письмових доказів, як того вимагають положення ст. 404 КПК України, що, зокрема, підтверджується звукозаписом судового засідання.

Тобто, сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. Разом з тим у ч. 2 ст. 23 КПКУкраїни зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, апеляційний суд виходив із того, що такі докази були предметом дослідження суду першої інстанції, а прокурором у судовому засіданні належним чином не обґрунтовано необхідність повторного їх дослідження.

Крім того, під час касаційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про порушення вимог п. 8 розділу 11 "Перехідні положення" КПК 2012 (4651-17) року, відповідно до якого допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про відсутність носіїв інформації із звукозаписом судових засідань суду першої інстанції та порушення таємниці нарадчої кімнати, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається із доданого до заперечень сторони захисту листа голови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, в ході перевірки архівних (резервних) копій носіїв інформації, які є аналогічними робочим копіям долученим до матеріалів кримінального провадження, встановлено наявність звукозаписів відповідних судових засідань, у тому числі і від 05 грудня 2017 року, 12 лютого 2018 року та 14 березня 2018 року, про відсутність яких прокурор зазначає у касаційній скарзі.

Крім того, в ході перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції також не встановлено порушень фіксування перебігу судових засідань.

Відповідно до листа голови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, за результатами відповідної перевірки встановлено, що рішення у справах, які розглядались суддею Гармаш Т.І. 10 та 11 липня 2018 року відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, приймались суддею поза межами нарадчої кімнати по справі № 401/4160/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1, тобто до 13:51 10 липня 2018 року та після 11:18 11 липня 2018 року.

За таких обставин доводи прокурора про допущені порушення фіксування кримінального провадження та порушення таємниці нарадчої кімнати, колегія суддів вважає надуманими.

Безпідставними є твердження прокурора, що судами належним чином не встановлено відомості про особу виправданої ОСОБА_1, які мають значення для справи.

Враховуючи тривалість судового розгляду (понад сім років), управління Пенсійного фонду України у м. Світловодську, у якому працювала ОСОБА_1, тричі реорганізовувалось та відповідно змінювалась і його назва.

На переконання колегії суддів, у будь-якому випадку, зазначений факт реорганізації управління, а також зміна ОСОБА_1 місця роботи та місця постійного проживання жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість судових рішень.

Також слід зазначити, що ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2019 року скасовано арешт на майно у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, а саме скасовано арешт на автомобіль ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 та причеп ХТ 81024 д.н.з. НОМЕР_2 . А тому доводи прокурора, що місцевим судом не вирішено долю речових доказів, на даний момент є неактуальними.

За таких обставин, враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора Чічкаленко Н.М. залишити без задоволення.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.К. Маринич Н.О. Марчук О.П. Огурецький