654/2927/17 Про порушення Правил дорожнього руху під час виконання маневру розвороту на дорозі, що створило аварійну ситуацію, за якої інший автомобіль, що намагався уникнути зіткнення, виїхав на пішоходну зону та скоїв наїзд на пішоходів - 29.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Іващенка А.І. на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 червня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 січня 2019 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Суворівка Голопристанського

району Херсонської області, який проживає за

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 червня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 серпня 2016 року, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 21011", державний номер НОМЕР_1, з причепом "ПФ01 Фермер", державний номер НОМЕР_2, рухаючись у районі 30 км+800 м автодороги м. Гола Пристань - с. Залізний Порт, у порушення вимог пунктів 2.3 "б", 1.5 та 10.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, а саме - перед початком руху свого транспортного засобу не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух з правого узбіччя зі сторони с. Бехтери у напрямку с. Чулаківка Голопристанського району Херсонської області, виконуючи маневр лівого розвороту, виїхав на проїзну частину, чим створив аварійну ситуацію для водія автомобіля "ВАЗ 21063", державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_4, який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого останній, знаходячись в аварійній обстановці, виїхав за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, де здійснив наїзд на пішоходів. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Іващенко А.І., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що судові інстанції, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у своїх рішеннях врахували недопустимі докази - висновки експертів, речові докази, протокол огляду місця події з додатком. Посилається також на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту за участю свідків ДТП ОСОБА_6, ОСОБА_7 та водія ОСОБА_1 . Крім того, захисник вказує на те, що судом було призначено ОСОБА_1 надмірно суворе покарання, без врахування усіх даних про його особу, які дають підстави для застосування положення ст. 75 КК України.

На касаційну скаргу захисника представником потерпілих подано письмові заперечення, в яких він просить залишити судові рішення без зміни, а скаргу - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор, потерпіла та законний представник неповнолітнього потерпілого заперечили проти касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незаконним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Частиною 3 ст. 404 КПК України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 не дотримався та не забезпечив проведення справедливого судового процесу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений, не погоджуючись із судовим рішенням через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового слідства, просив його скасувати та ухвалити виправдувальний вирок.

При цьому, сторона захисту під час апеляційного перегляду заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, зокрема, допит свідків та проведення додаткових слідчих дій.

Суд апеляційної інстанції, зосередившись виключно на висновках суду першої інстанції, на доводи апеляційної скарги обвинуваченого відповіді не надав, мотивів їх залишення без задоволення не навів, а обмежився формальним перерахуванням доказів, на які йде посилання у вироку.

Водночас, суд апеляційної інстанції формально підійшов до вирішення клопотань сторони захисту про допит свідків та проведення додаткових слідчих дій та, відмовляючи в їх задоволенні, передчасно дійшов висновку про достатність і допустимість наявних доказів ще до прийняття остаточного рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції не дослухався до аргументів сторони захисту про неможливість в інший спосіб довести обґрунтованість своєї версії, з огляду на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 був фактично позбавлений можливості реалізувати свої права як підозрюваного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 під час досудового розслідування - з 23 серпня 2016 року по 28 вересня 2017 року перебував у статусі свідка. 28 вересня 2017 року о 09-30 йому було повідомлено про підозру та з 09-40 до 10-00 год було допитано в якості підозрюваного.

Того ж дня о 10-40 год слідчий здійснив ОСОБА_1 . відкриття матеріалів кримінального провадження та склав обвинувальний акт.

Реалізувати своє право на повноцінний ефективний захист та зібрання відповідних доказів ОСОБА_1 під час досудового розслідування був не взмозі.

Суд апеляційної інстанції не зважив на викладене та не забезпечив ОСОБА_1 можливості обстояти свою захисну позицію під час апеляційного провадження.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 постановлена з порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а тому підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд повинен врахувати викладене, перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.