235/7297/16-к Про умисне, незаконне, без передбаченого законом дозволу, придбання боєприпасів та їх зберігання у лісопосадці, з метою подальшого їх збуту - 28.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050410002785, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився

в м. Ясинувата, Донецької обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (надалі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 10 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК

до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов`язків згідно

з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК. Вирішено питання щодо речових доказів

та процесуальних витрат у провадженні.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він у другій декаді вересня 2016 року у лісопосадці в районі заправки "Паралель", розташованої на вул. Захисників України, 2-А в м. Покровську Донецької області, виявив та привласнив металевий ящик з бойовими припасами, а саме 700 військовими патронами, тим самим умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав боєприпаси

та переніс углиб лісопосадки, де зберігав, з метою подальшого збуту. 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 забрав у лісопосадці вказаний ящик з військовими патронами та носив ці бойові припаси при собі у заздалегідь підготовленому синтетичному мішку, однак був зупинений працівниками поліції на перетині вулиць Захисників України і Прокоф`єва в м. Покровську. У засудженого був виявлений

і вилучений вказаний ящик із патронами в кількості 700 шт., які є проміжними патронами, штатними боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62х39 мм (до автоматів і кулеметів конструкції Калашникова АК, АКМ, РПК),

які придатні до стрільби.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, скасовано вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2017 року в частині призначення засудженому покарання та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді обмеження волі

на строк 2 роки. В іншій частині вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року задоволено касаційну скаргу прокурора, вирок Апеляційного суду Донецької області від 04 липня

2017 року скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції

у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки рішення апеляційного суду про можливість обрання засудженому ОСОБА_1 іншого, більш м`якого виду покарання,

не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 263 КК, є немотивованим і суперечить положенням ст. 69 цього Кодексу.

За результатом нового розгляду Донецьким апеляційним судом ухвалено вирок від 04 квітня 2019 року, яким скасовано вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2017 року в частині звільнення

ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК

та постановлено в цій частині новий вирок. ОСОБА_1 засуджено за ч. 1

ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту його затримання. Згідно з ч. 1 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк відбутого покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2017 року за період з 27 квітня 2018 року по 01 березня 2019 року із розрахунку два дні обмеження волі за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено

Вимоги, викладені у касаційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на суворість призначеного йому покарання та невідповідність вироку суду нормам матеріального і процесуального права, просить скасувати вирок апеляційного суду від 04 квітня 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційним судом не враховано того, що вироком суду йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а тому відповідно до

ст. 12 КК вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості; набої без застосування нарізної вогнепальної зброї не становлять суспільної небезпеки, а тому вчинений

ним злочин не є суспільно небезпечним. Наголошує на відсутності у нього негативних характеристик та наявності обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття

та відсутність у нього будь-яких судимостей.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Позиції учасників судового провадження

У надісланих запереченнях прокурор, який брав участь в апеляційному розгляді - Медінцева Н.А. просить залишити вирок апеляційного суду без зміни,

а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

У судовому засіданні прокурор Ткачук Г.В. заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, оскаржене судове рішення вважала законним

та обґрунтованим.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені

в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК (4651-17) ) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими,

так і іншими особами.

Як передбачено ст. 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне

й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги закону під час призначення покарання ОСОБА_1 апеляційним судом дотримано.

Суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи сторони обвинувачення, дійшов умотивованого висновку про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 тяжкості скоєного злочину, особі засудженого та про неможливість досягти мети покарання без ізоляції його від суспільства, визнав рішення місцевого суду про застосування ст. 75 КК неправильним,

а призначене ОСОБА_1 покарання - невиправдано м`яким.

Згідно з вимогами ст. 75 КК для звільнення особи від відбування покарання

з випробуванням необхідно враховувати не тільки дані про особу засудженого,

а й обставини, що пом`якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Апеляційним судом належним чином враховано, що ОСОБА_1 вчинив умисний злочин проти громадської безпеки, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином.

Твердження засудженого про незаконність такого висновку суду через

те, що вироком суду першої інстанції йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, і тому вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості, є безпідставними та суперечать вимогам ст. 12 КК, оскільки класифікатором ступеня тяжкості злочинів є вид і розмір покарання, передбаченого в статтях Особливої частини КК, а не розмір призначеного особі покарання у конкретному кримінальному провадженні.

Ухвалюючи вирок, апеляційний суд, крім ступеня тяжкості вчиненого злочину, форми вини, урахував конкретні обставини справи, характер (зміст) протиправних дій засудженого, який вчинив злочин проти громадської безпеки,

що становить підвищену суспільну небезпеку для суспільства, конкретні обставини справи, а саме кількість вилучених боєприпасів, з якими засуджений здійснив незаконне поводження, дані про особу винного, який не працює,

за місцем проживання характеризується посередньо, вчинив кримінальне правопорушення з метою особистого збагачення шляхом подальшого збуту боєприпасів невідомим особам.

Обставин, що свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, судами не встановлено.

Посилання засудженого на недоведеність суспільної небезпечності скоєного

ним злочину через те, що набої без застосування нарізної вогнепальної зброї ніякої суспільної небезпеки не становлять, є непереконливими, оскільки склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 263 КК, належить до формальних, а тому суспільна небезпечність незаконного поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами полягає у створенні сприятливих умов для вчинення злочинів

із застосуванням зазначених предметів, порушенні стану загальної захищеності суспільства від загроз життю, здоров`ю, власності, породженні у суспільній свідомості відчуття незахищеності від злочинних посягань, наявності небезпеки.

Більш того, ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин у сфері незаконного обігу бойових припасів з метою подальшого їх збуту.

З огляду на ці обставини у сукупності колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що застосування до засудженого інституту умовного звільнення суперечить загальним засадам призначення покарання

і не забезпечить досягнення його мети.

Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, про те, що апеляційним судом

не враховано його щирого каяття, є безпідставними та спростовуються оскарженим вироком, у якому зазначено про визнання судом цієї обставини такою, що пом`якшує покарання.

Відсутність у ОСОБА_1 будь-яких судимостей та негативних характеристик була врахована апеляційним судом під час призначення йому покарання.

За наявності цих обставин засудженому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, тобто в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 263 КК.

Таке рішення, на думку колегії суддів, належним чином вмотивовано,

є справедливим, а покарання, призначене ОСОБА_1 - необхідним

і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів

як засудженим, так і іншими особами.

Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість немає. Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів наведені висновки апеляційного суду і доводили необхідність пом`якшення призначеного засудженому покарання й застосування до нього

ст. 75 КК, у касаційній скарзі не наведено.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень

судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України

про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Таких підстав під час касаційного розгляду кримінального провадження

не встановлено, а тому касаційну скаргу засудженого слід залишити

без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, суд

Вирок Донецького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.