740/2679/16-к Про розбійний напад на потерпілого, заподіяння останньому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, скоєне з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб - 22.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Аніщенка О. Г. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2017 року та вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року та касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 і прокурора Мозгового С. К. на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016270180000539 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Абрикосівка Цюрупинського району Херсонської області, мешканця АДРЕСА_2,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця с. Смоляж Борзнянського району Чернігівської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2017 року засуджено:

- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців з конфіскацією ј частини належного йому майна, крім житла;

- ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців з конфіскацією ј частини належного йому майна, крім житла;

- ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Ухвалено стягнути в солідарному порядку з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а в разі відсутності або недостатності коштів у неповнолітнього ОСОБА_4 - стягнути з його законного представника ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування заподіяної шкоди 54 980 грн., процесуальних витрат - 8 274 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими у тому, що вони 07 квітня 2016 року, приблизно о 23:20, перебуваючи за адресою м. Ніжин пров . Новий, керуючись корисливим мотивом, за попередньою змовою між собою, спільними узгодженими діями здійснили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_5, заподіявши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та завдали йому майнової шкоди на суму 4398 грн.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Аніщенка О.Г. в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Апеляційні скарги прокурора та потерпілого задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла; ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_4 та просить призначити в цій частині новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що з вироку апеляційного суду не зрозуміло які саме обставини, як такі, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, врахував суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень, просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за цей злочин із застосуванням ст. 69 та звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що суди помилково кваліфікували його дії за кваліфікуючою ознакою - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази такої змови. Наголошує, що апеляційний суд, призначаючи йому покарання, безпідставно не врахував пом`якшуючих покарання обставин, а саме: з`явлення із зізнанням, те, що він вибачився перед потерпілим, раніше не судимий, добровільно повернув викрадене, відшкодував матеріальну шкоду, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, працює.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить вирок апеляційного суду змінити, пом`якшити йому покарання до того, що було встановлено вироком місцевого суду, та вважає правильним звільнення його від відбування покарання на підставі статей 75, 104 КК України. Зазначає, що його дії неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки не було попередньої домовленості про вчинення злочину. Призначаючи покарання апеляційним судом не враховано, що він визнав вину, щиро розкаявся, повністю відшкодував завдану злочином шкоду, активно сприяв розкриттю злочину, на час вчинення злочину був неповнолітнім.

У касаційній скарзі захисник Аніщенко О. Г. просить судові рішення в частині кваліфікації дій ОСОБА_3 і призначення йому покарання змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Позиції інших учасників судового провадження

Потерпілий ОСОБА_5 подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, в яких вказує на необґрунтованість доводів останнього.

Прокурор Мозговий С.К. подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, в яких зазначає, що доводи касаційної скарги засудженого є безпідставними.

Прокурор Сірик І.В. подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4, в яких зазначає, що доводи засудженого про застосування до нього вимог ст. 75 та ст. 104 КК України є голослівними та невмотивованими.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 свою касаційну скаргу підтримав, щодо касаційних скарг інших учасників кримінального провадження поклався на розсуд суду.

Захисник Самойленко М.Д. в інтересах ОСОБА_4 та законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 підтримали касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та захисника Аніщенка О.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_3, а касаційну скаргу прокурора просили відхилити.

Прокурор підтримав касаційну скаргу, подану прокурором Мозговим С.К.,та заперечував щодо задоволення касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а касаційне провадження за касаційною скаргою захисника Аніщенка О.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_3 просив закрити.

Крім того, до суду надійшла заява захисника Аніщенка О.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_3 про підтримання його касаційної скарги, незважаючи на смерть свого підзахисного.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Як установлено частинами 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Доводи засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та захисника Аніщенка О.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_3 про неправильну кваліфікацію їх дій, а саме відсутність попередньої змови у вчиненні злочину, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження саме засуджений ОСОБА_3 перший наніс удар ОСОБА_5, після чого відразу ж до нападу приєдналися ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_4, а після подолання опору потерпілого заволоділи його речами. При цьому в матеріалах провадження наявні пояснення потерпілого, який в однозначній формі повідомив, що чув, як нападники, розподіляючи його майно, вживали фразу: "Ми ж домовлялися". Також, сам ОСОБА_3 в суді першої інстанції повідомив, що після побиття потерпілого говорив, що навушники його.

Таким чином, на переконання колегії суддів, дії засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України, кваліфіковано правильно.

Крім того, доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та їх особам через суворість, а також неврахування апеляційним судом пом`якшуючих покарання обставин, колегія суддів вважає безпідставними.

Одночасно, Суд приходить до висновку про необгрунтованість доводів касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та засудженим особам через м`якість.

Так, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалюючи свій вирок, суд апеляційної інстанції зазначив, що засуджені, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою групою осіб вчинили злочин, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, має підвищену суспільну небезпечність, та призвів до тяжких наслідків. Судом взято до уваги думку потерпілого, який наполягав на призначенні максимально суворого покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання засудженим, судом визнано часткове відшкодування ними заподіяної шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання засудженим, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1, ОСОБА_3 та неповнолітньому ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Таким чином, підстав вважати призначене засудженим покарання явно несправедливим через суворість або через м`якість, про що захисник, засуджені та прокурор зазначали у своїх касаційних скаргах, не вбачається.

При цьому доводи в касаційній скарзі прокурора про необґрунтоване застосування щодо засудженого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апеляційний суд, призначаючи останньому більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, врахував вимоги вказаної статті та встановив обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме часткове відшкодування заподіяної шкоди та вчинення злочину в неповнолітньому віці.

На переконання колегії суддів, вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та засудженим особам, касаційні скарги прокурора, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та захисника Аніщенка О.Г. в інтересах ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Касаційні скарги захисника Аніщенка Олексія Григоровича в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_4 та прокурора Мозгового Сергія Костянтиновича залишити без задоволення.