236/2201/17 Про вбивство через необережність, яке сталося під час словесного конфлікту між особами, які перебували у стані алкогольного сп'яніння - 22.08.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги адвоката Грецького В`ячеслава Георгійовича, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1, на вирок Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року та захисника Овчаренко Олега Олексійовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 листопада 2017 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050420000763,

стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Слов`янськ Донецької області, засудженого за ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали

Вимогою представника потерпілої ОСОБА_1 . адвоката Грецького В.Г. до суду касаційної інстанції є скасування вироку апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження щодо спрямованості умислу засудженого, що потягнуло неправильне, на його думку, застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.

Захисник Овчаренко О.О., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, в своїй касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України. Свою вимогу мотивує тим, що висновок суду про винуватість і причетність до вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину є передчасним, необґрунтованим, у зв`язку з неповним судовим розглядом справи. Звертає увагу, що попри недоведеність вини засудженого, суд апеляційної інстанції, не маючи на те жодних законних підстав, змінив вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_2 та ухвалив новий вирок в цій частині, призначивши покарання без застосовування положення ст. 75 КК України, що є явно несправедливим внаслідок суворості.

В запереченні на касаційну скаргу представника потерпілої Грецького В.Г., захисник Овчаренко О.О. зазначив про безпідставність доводів такої скарги, просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю три роки із покладенням обов`язків відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому, до набрання вироком законної сили, не обирався.

Вироком суду частково задоволено цивільний позов, вирішено питання щодо судових витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 рокуухвалено апеляційну скаргу захисника Овчаренко О.О., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника потерпілих Грецького В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора Абрамського П.В. - задовольнити повністю.

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 листопада 2017 року скасовано в частині призначеного покарання ОСОБА_2 та призначено покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді обмеження волі строком на три роки шість місяців без застосування ст. 75 КК України.

В іншій частині вирок залишено без зміни.

Визначено строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту прибуття останнього до місця відбування покарання.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

15 липня 2017 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, поблизу багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які перебували в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптових неприязних відносин трапився словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_2, не маючи наміру спрямованого на умисне вбивство та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, діючи необережно, наніс один удар кулаком правої руки в область щелепи зліва ОСОБА_5, від якого останній втративши рівновагу впав та, вдарившись скронево-потиличною частиною голови об тверду поверхню ґрунту, втратив свідомість, отримавши тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в м`які тканини потилично-скроневої області з права; лінійний перелом тім`яної, скроневої та клиноподібної кісток з права; крововиливи під м`які мозкові оболонки лобно-скроневої області зліва, які за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Після того ОСОБА_2 став надавати останньому першу допомогу та викликав швидку медичну допомогу, від якої ОСОБА_5, коли прийшов до свідомості, відмовився.

Приблизно між 21 та 22 годиною того ж дня, ОСОБА_5 неподалік від місця події було знайдено без свідомості та транспортовано до центральної районної лікарні м. Лиман Донецької області. лікарні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 годині 50 хвилин, ОСОБА_5 помер у в лікарні від травми голови. Причиною смерті стала закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою правої скронево-потиличної області, субарахноїдальними крововиливами лівої лобно-скроневої області, яка ускладнилась набряком головного мозку та легень.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечував проти доводів касаційних скарг як представника потерпілої, так і сторони захисту.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.1.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частина 2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Частина 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

4.1.2 Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

Частина 1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Частина 2. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

4.1.3 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

4.1.4 Стаття 436. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

Частина 1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4) змінити судове рішення.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

Розгляд касаційних скарг Суд здійснює в частині дотримання апеляційним судом правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування апеляційним судом положень ст. 75 КК України до ОСОБА_2 при ухваленні вироку, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винуватого внаслідок м`якості, вмотивованості судових рішень щодо доведеності винуватості у вчиненні засудженим кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 119 КК України [4.1.3].

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Доводи захисника Овчаренка О.О. щодо недоведеності вини засудженого ОСОБА_2 та відсутності в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України є безпідставними з огляду на таке.

Зазначені в оскаржених судових рішеннях дії ОСОБА_2 за встановлених фактичних обставин, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, розцінив як вбивство з необережності та кваліфікував за ч. 1 ст. 119 КК України.

Суд погоджується саме з таким правозастосуванням, оскільки воно ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, і водночас вважає безпідставними твердження у касаційній скарзі представника потерпілої Грецького В.Г. про те, що засуджений діяв із прямим умислом на вбивство потерпілого, завдаючи йому удар кулаком правої руки в область щелепи.

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 жовтня 2012 року (справа № 5-21кс12) за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2012 року з питання неоднакового застосування однієї і тієї самої норми кримінального закону щодо подібних суспільно-небезпечних діянь, що призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень, встановивши, що в наданому для порівняння судовому рішенні, із установлених фактичних обставин, засуджений під час сварки наніс потерпілій удар рукою в обличчя, а коли та присіла і намагалась підвестись, наніс ще один удар ногою в обличчя, від якого вона впала, ударилася потилицею об бордюр і від отриманих ушкоджень померла - касаційний суд розцінив дії як необережне вбивство і кваліфікував їх за ч. 1 ст. 119 КК України. А тому, встановивши, що в наданому для порівняння судовому рішенні, фактичні обставини суспільно-небезпечного діяння, за характером дії, наслідками та причинно-наслідковим зв`язком подібні до таких же ознак діяння, як в оспорюваному рішенні, Верховний Суд України дійшов висновку та розцінив дії засудженої як необережне вбивство і кваліфікував їх за ч. 1 ст. 119 КК України.

Як видно з матеріалів даного провадження та встановлено судами, що в зазначені у вироку суду день, час та місці, між засудженим та потерпілим, які перебували у стані алкогольного сп`яніння, виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 завдав ОСОБА_5 одного удару кулаком в область щелепи зліва, від чого потерпілий не втримався на ногах, впав та вдарився потиличною частиною голови об тверду поверхню ґрунту, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких у подальшому помер.

Під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_2, він показав та розповів про обставини заподіяння ним тілесних ушкоджень ОСОБА_5, що підтверджується відповідним протоколом від 28 липня 2017 року, а згідно з даними висновку судово-медичної експертизи №4/2/68 від 31 липня 2017 року підтверджено, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть, могли бути завдані за обставин та умов, указаних ОСОБА_2 під час слідчого експерименту.

Показання засудженого, а також свідків інциденту, дані протоколів відповідних слідчих дій, висновки та показання експерту свідчать про те, що завдаючи під час конфлікту потерпілому одного удару в область щелепи, засуджений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (падіння потерпілого з подальшим ударом головою об тверду поверхню ґрунту і внаслідок цього спричинення тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть), хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обачністю. Умислом ОСОБА_2 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, про це свідчить, зокрема, відсутність на тілі ОСОБА_5 інших ушкоджень, крім тих, що виникли в результаті падіння на тверду поверхню ґрунту, а щодо смерті потерпілого, то в його діях вбачається необережна вина у вигляді злочинної недбалості. Тому висновок судів нижчих ланок про те, що умисел ОСОБА_2 не був направлений на спричинення ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження або позбавлення його життя, є правильним.

Щодо доводів касаційної скарги захисника Овчаренка О.О., які є аналогічними доводам його апеляційної скарги, та були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, щодо безпідставної, в порушення вимог ст. 242 КПК України, відмови стороні захисту під час судового розгляду в задоволенні клопотання про проведення комісійної судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті ОСОБА_5, не заслуговують на увагу та спростовані висновками, наведеними у вироку апеляційного суду, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи від 25 липня 2017 року № 68 та показаннями експерта ОСОБА_6, допитаного в суді першої інстанції, смерть потерпілого настала від закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою скронево-потиличної області, субарахноїдальними крововиливами лівої лобно-скроневої області, яка ускладнилась набряком головного мозку та легенів, отриманих від одного удару головою об тверду поверхню ґрунту, при падінні з положення стоячи після придання тілу додаткового пришвидшення в результаті удару у напрямку спереду назад та зліва направо по відношенню до тіла потерпілого в строк за чотири доби до смерті останнього. Між травмою голови та смертю є прямий причинний зв`язок.

Крім того, в судовому рішенні апеляційного суду зазначено, що згідно з даними висновку судово-медичної експертизи від 02 листопада 2017 року № 227, яка була проведена у приміщенні КЗ "Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР" відділом комісійних судових-медичних експертиз за матеріалами справи № 12017050420000788 по факту смерті ОСОБА_5, встановлено, що медичні заходи, проведені під час лікування останнього, не були причиною тяжкого ускладнення травматичного перебігу тяжкої черепно-мозкової травми, яка призвела до настання смерті потерпілого.

Підстав вважати ці висновки неповними чи необґрунтованими Суд не вбачає.

Таким чином, ухвалені стосовно ОСОБА_2 судові рішення, якими його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України, за встановлених та детально викладених обставин, є законними, обґрунтованими, до того ж є належно вмотивованими [4.1.1. 4.1.2].

Наведене свідчить про правильну кваліфікацію дій та доведеність вини ОСОБА_2 саме за ч. 1 ст. 119 КК України.

5.3 Щодо неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

За вчинений ОСОБА_2 злочин санкція ч. 1 ст. 119 КК України передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, дане кримінальне правопорушення є злочином середньої тяжкості.

Місцевий суд, із врахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, враховуючи досудову доповідь органу з питань пробації, зважаючи, що від вчиненого злочину настали тяжкі наслідки - смерть людини, дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України, при цьому поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Апеляційний суд не погодився з доводами суду першої інстанції стосовно мотивів звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з застосуванням положень ст. 75 КК України та зазначив, що суд не в повному обсязі взяв до уваги фактичні обставини, подальшу поведінку ОСОБА_2, який після приїзду швидкої медичної допомоги не повідомив лікарів про втрату свідомості потерпілим через його протиправні дії, що, в свою чергу, надало б можливість медичним працівникам на час доставки ОСОБА_5 до лікарні визначитись у ситуації та надати правильну медичну допомогу, що могло б запобігти смерті останнього. Крім того, врахував, що обвинувачений не вибачився перед потерпілими за вчинене та не вжив ніяких мір для сплати цивільного позову.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про безпідставне застосування судом першої інстанції положення статті 75 КК України щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням,скасував вирок місцевого суду в цій частині та ухвалив новий вирок. Тому доводи касаційної скарги захисника засудженого про безпідставність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання, є необґрунтованими.

Доводи, наведені в касаційній скарзі представника потерпілої щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через його м`якість, Суд також вважає необґрунтованими з огляду на те, що апеляційний суд призначив покарання ОСОБА_2 у вигляді обмеження волі в межах санкції частини статті обвинувачення, в якому його визнано винуватим, з дотриманням вимог ст. 50 КК України щодо досягнення законодавчо визначеної мети покарання, зокрема, керувався принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Суд погоджується з висновком, що саме таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

З огляду на те, що вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 листопада 2017 року частково змінено судом апеляційної інстанції та ухвалено новий вирок, вимоги касаційної скарги захисника Овчаренка О.О. в інтересах засудженого щодо скасування двох вироків не відповідають вимогам ст. 436 КПК України, тому Суд, відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, ухвалює рішення за результатом перегляду вироку Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року стосовно ОСОБА_2 [4.1.4].

5.4 Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

З огляду на відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, касаційні скарги представника потерпілої та захисника засудженого, слід залишити без задоволення, а рішення - без зміни.