723/3083/17 Про порушення Правил дорожнього руху, що призвело до наїзду на пішохода, в результаті чого потерпілому було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я - 20.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Хоміцького Б.В. на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 липня 2018 року та вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 18 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016260150000036, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Купка, Сторожинецького району, Чернівецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Апеляційний суд Чернівецької області 18 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасував в частині звільнення його від відбування призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки з випробуванням. Пом`якшено ОСОБА_1 призначене покарання за ч. 1 ст. 286 КК до одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

ОСОБА_1 вважається засудженим за ст. 286 ч. 1 КК на один рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 січня 2016 року приблизно о 20 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем марки ?ВАЗ 2101?, державний номерний знак ? НОМЕР_2 ?, рухаючись по вул. О.Кобилянської в с. Верхні Петрівці в напрямку с. Буденець, Сторожинецького району, Чернівецької області, в порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, маючи реальну можливість спостерігати пішохода ОСОБА_2, який рухався в межах проїзної частини дороги по смузі руху в напрямку с. Буденець, не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу аж до його зупинки, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_2, в результаті чого потерпілому було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ). Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що стороні захисту та потерпілому під час виконання вимог ст. 290 КПК було надано для ознайомлення лише один том кримінального провадження, а другий том не надавався внаслідок чого було порушено право обвинуваченого на захист. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції безпосередньо не дослідив докази, на які посилались учасники судового провадження, а саме не допитав потерпілого, ОСОБА_1, свідків, а тільки формально послався на їх показання, дані суду першої інстанції. Крім того вказує, що ігноруючи вказівки апеляційного суду та районного суду, керівник Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області, якому був повернутий обвинувальний акт та матеріали досудового розслідування в двох томах, а також під час досудового розслідування, не вжито будь-яких передбачених кримінальним процесуальним законом заходів, спрямованих на усунення недоліків досудового слідства, не проведено жодної слідчої дії, чим порушено право на захист обвинуваченого.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник вказує на неповноту судового розгляду та не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Натомість зазначені захисником доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який проаналізував усі доводи апеляційної скарги, навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК.

Цей висновок підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 16 січня 2016 року приблизно о 20 годині він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повертались додому, рухаючись по проїжджій частині дороги на відстані близько двох метрів від краю дороги в напрямку с.Буденець в попутному для транспортних засобів напрямку, в ході руху на нього вчинив наїзд автомобіль під керуванням ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку без світла фар, внаслідок чого йому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження; показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_3, які показали, що 16 січня 2016 року знаходились разом з потерпілим та повністю підтвердили його пояснення.

Наведені вище показання потерпілого та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_3 узгоджуються з протоколами проведення слідчих експериментів за їх участю, з яких видно, що вони розповіли та показали на місці, як 16 січня 2016 року в темний час доби, рухались в попутному для автомобілів напрямку по правій частині дороги, близько двох метрів від правого краю дороги, де ОСОБА_1 було вчинено наїзд на потерпілого; протоколом проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_1 з якого вбачається, що 16 січня 2016 року, виявивши пішоходів які рухались по проїжджій частині дороги в попутному напрямку, приблизно за два метри від правого краю дороги, він за вісім метрів від них застосував гальмування, після чого було вчинено наїзд автомобілем на потерпілого ОСОБА_2 ; висновком судової автотехнічної експертизи в якому зазначено, що в автомобілі ?ВАЗ 2109?, державний номерний знак ? НОМЕР_2 ?, несправностей у рульовому керуванні та ходовій частині, які б могли спричинити дорожньо-транспортну пригоду, не виявлено, робоча гальмова система перебуває в працездатному стані, однак в ній виявлено невідповідність вимогам п. 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України: зовнішні світлові прилади перебувають у стані часткової відмови із-за встановлення на передніх фарах об`єктів, які змушують світло-пропускання, що впливає на видимість елементів проїзної частини дороги та інших об`єктів в напрямку руху автомобіля, що було до дорожньо-транспортної пригоди та не відповідає п. 31.4.3 (г) Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, недотримання яких, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної пригоди.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК. При цьому всім наявним доказам суд першої інстанції відповідно до вимог КПК (4651-17) дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Таким чином, у процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень щодо збирання, дослідження й оцінки доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та правильність кваліфікації його дій.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року в ході перегляду вироку Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 травня 2017 року в цьому кримінальному провадженні було встановлено відсутність підписів керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в постановах про призначення групи прокурорів від 20 січня 2016 року та призначення групи прокурорів, а також керівника органу досудового розслідування в постанові про призначення слідчих.

Водночас, після скасування апеляційним судом вироку та призначення нового судового розгляду ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року було повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .

У подальшому за вказівкою керівника Сторожинецької місцевої прокуратури було проведено досудове розслідування, в ході якого зазначені в ухвалі районного суду недоліки були усунуті, до матеріалів кримінального провадження було приєднано постанови з підписами відповідних службових осіб.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, після усунення недоліків, засудженому ОСОБА_1, адвокату Хоміцькому Б.В. та потерпілому в порядку ст. 290 КПК були відкриті матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016260150000036.

За таких обставин доводи захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист, в зв`язку з тим, що після усунення недоліків в порядку ст. 290 КПК не були відкриті матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016260150000036 і він не був ознайомлений з ними є безпідставні та не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У матеріалах кримінального провадження, а також в апеляційній скарзі таке клопотання сторони захисту відсутнє. Згідно з аудіозаписом судового засідання від 18 вересня 2018 року, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, після роз`яснення учасникам судового провадження їх прав та обов`язків, захисник - адвокат Хоміцький Б.В. клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, не заявляв і повідомив суду про відсутність інших клопотань, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не відповідають матеріалам кримінального провадження.