ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 311/2754/16-к

провадження № 51-9191 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Короля В.В., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря

судового засідання Крота

І.М.,

прокурора Сингаївської А.О.,

захисника Петренка

А.В. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року стосовно

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Запоріжжя, який мешкає

за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2015 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпання можливостей їх отримання.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 17 лютого 2016 року незаконно проник до тамбуру квартири № 83 та № 84 по АДРЕСА_3, звідки таємно, повторно викрав чавунні батареї, що належали ОСОБА_4, заподіявши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 2 879 грн 93 коп.

ОСОБА_1 того, 01 березня 2016 року ОСОБА_3 незаконно проник на огороджену територію дачної ділянки в СТ "Схід", що по АДРЕСА_4, звідки таємно, повторно викрав майно ОСОБА_5, заподіявши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 1 860 грн.

ОСОБА_1 того, 26 квітня 2016 року ОСОБА_3 незаконно проник до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно, повторно викрав майно ОСОБА_6, заподіявши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 673 грн 89 коп.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, безпосередньо не дослідивши доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, дав їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, та дійшов хибного висновку про необхідність закриття кримінального провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_3 в суді й вичерпання можливостей їх отримання. ОСОБА_1 того, прокурор указує на те, що суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження, не врахував добровільної видачі ОСОБА_3 речей, які були ним викрадені, що підтверджує його винуватість у вчиненому.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник заперечував проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

За змістом ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Проте суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та постановив ухвалу, яка не відповідає його вимогам.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних та перевірених у судовому порядку доказів дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначив відповідне покарання.

Не погоджуючись із вказаним вироком, ОСОБА_3 та його захисник подали апеляційні скарги, в яких, зокрема, захисник ставив питання про закриття кримінального провадження стосовно його підзахисного через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_3 і вичерпання можливості їх отримання. ОСОБА_1 того, захисник вказував, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_3 у вчинені крадіжок.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 за вказаними апеляційними скаргами, дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника, скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_3 в суді і вичерпання можливості їх отримання. При цьому наявні у провадженні докази безпосередньо не досліджував.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України № 5-249 кс 15 від 21 січня 2016 року, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими; якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.

З огляду на вкладене, Суд уважає, що судом апеляційної інстанції не дотримано принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки він не вправі був дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного провадження.

Тому Суд уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та з дотриманням положень глави 31 КПК України (4651-17) ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року стосовно ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.В. Король В.К. Маринич