760/5493/20 Про відкрите викрадення чужого гаманця та документів, скоєне із використанням безпорадного стану потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, скоєне у стані алкогольного сп'яніння із корисливим мотивом - 27.09.2022 Прийняття

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа №760/5493/20

провадження №51- 176км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_5

суддів ОСОБА_6 ОСОБА_7

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_10 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100170000225, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Тернополя, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, такого, що не має судимості на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

2. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

3. За вироком суду ОСОБА_1, будучи обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК, яке органом досудового розслідування направлене з обвинувальним актом до Васильківського міськрайонного суду Київської області, 09 грудня 2019 року приблизно о 19:20 під час розпивання алкогольних напоїв із раніше незнайомим ОСОБА_2 на Центральному залізничному вокзалі станції Київ Пасажирський скористався тим, що останній втратив орієнтацію у просторі та присів на свою дорожню сумку, і, переконавшись у перебуванні потерпілого в безпорадному стані, повторно відкрито заволодів його майном: гаманцем із грошима в сумі 793,80 грн, карткою "Приватбанк", паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_2, квитком на потяг, мобільним телефоном "Sigma" вартістю 863 грн із сім-картками, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1656,80 грн. Поклавши викрадене до кишень своєї куртки, ОСОБА_1 мав реальну змогу розпорядитися викраденим на власний розсуд, проте був затриманий працівниками поліції на місці події.

4. Київський апеляційний суд ухвалою від 21 грудня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 залишивбез змін.

Вимоги та узгоджені доводи осіб, які подали касаційні скарги

5. Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_11 у касаційній скарзі просить скасувати вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати. Стверджує, що висновки суду про винуватість його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях, в основу своїх рішень суди безпідставно поклали недопустимі докази, зокрема протоколи огляду місця події, пред`явлення для впізнання та огляду документів і рапорт старшого сержанта поліції ОСОБА_12 Звертає увагу на недотримання судом апеляційної інстанції вимог статей 94, 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), оскільки цей суд не надав належної оцінки доводам, наведеним в апеляційній скарзі сторони захисту, про те, що докази сторони обвинувачення здобуто незаконним шляхом, з істотним порушенням прав та свобод обвинуваченого, і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив конкретних підстав, на яких визнав її необґрунтованою. Крім того, наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставно кваліфікував протиправні дії ОСОБА_1 за ознакою "вчинення грабежу повторно", оскільки на час постановлення оскаржуваного вироку в іншому кримінальному провадженні обвинувального вироку не було ухвалено, а суд апеляційної інстанції не відреагував на зазначені доводи сторони захисту.

Позиції учасників судового провадження

6. Прокурор Кулаківський К.О. вважав, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню. Просив вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 на ч. 1 ст. 186 КК і призначити покарання в межах санкції цього закону, а в решті залишити судові рішення без зміни.

7. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді

8. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

9. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

10. При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

11. Отже, касаційний суд під час касаційного розгляду виходить з обставин кримінального провадження, встановлених судами.

Мотиви Суду

12. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно.

13. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах поданої касаційної скарги, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчинення злочину та визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні грабежу стосовно потерпілого ОСОБА_2 на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви.

14. Зокрема, місцевий суд своє рішення, з яким небезпідставно погодився апеляційний суд, обґрунтував:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, який у суді твердив, що 09 грудня 2019 року, перебуваючи на залізничному вокзалі м. Києва, познайомився із засудженим, за пропозицією якого протягом години розпивали коньяк, від чого він втратив свідомість. Прийшовши до тями, він виявив пропажу мобільного телефону, паспорта, білета на потяг, гаманця з грошима в сумі приблизно 800 грн;

- показаннями свідка ОСОБА_3 - оперуповноваженого СКП ВП на СЗТ ГУНП в м. Києві, який суду повідомив, що того дня, коли вони разом із помічником ОСОБА_4 відпрацьовували територію залізничного вокзалу м. Києва, на платформі між коліями побачили непритомного потерпілого ОСОБА_2, у його сумці якого поряд копирсався ОСОБА_1, після чого останній направився до виходу з платформи. Коли вони зупинили засудженого, той зізнався, що викрав майнопотерпілого. Вони викликали швидку і СОГ. По прибутті на місце події слідчий вилучив із кишень куртки ОСОБА_1 речі потерпілого, а також пляшечки з-під лікарського засобу;

- даними рапорту помічника оперуповноваженого СКП ВП на СЗТ ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 від 09 грудня 2019 року про обставинивиявлення на платформі між коліями № 5 і № 6 Центрального залізничного вокзалу на пл. Вокзальній, 1 у м. Києві ОСОБА_2 вбезпорадному стані та ОСОБА_1, який поряд копирсався в речах потерпілого та якого потім затримали;

- даними протоколу огляду місця події від 09 грудня 2019 року, за якими на платформі між коліями № 5 і № 6 Центрального залізничного вокзалу м. Києва виявлено потерпілого ОСОБА_2, який перебував у безпорадному стані, та обвинуваченого ОСОБА_1, який із кишені своєї куртки видав: мобільний телефон "Sigma" із сім-картками операторів мобільного зв'язку "Vodafon" і "Київстар"; картку "Приватбанку"; гаманець із грошима в сумі 793,80 грн; квиток на потяг сполученням "Київ Пасажирський - Оріхівська"; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2 . Крім того, на місці події було виявлено та вилучено: пластиковий стаканчик, порожні пляшки з-під коньяку "Коблево" і напою "Fanta", два пустих флакони "Цикломед";

- даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_2 від 10грудня 2019 року про вчиненнякримінальногоправопорушення щодо нього, а саме заволодіння його майном;

- даними протоколу огляду речей від 10грудня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2, згідно з якими останній упізнав своє майно, вилучене в ОСОБА_1 у ході огляду місця події 09грудня 2019 року.

15. Суди обґрунтовано визнали зазначені докази належними і допустимими.

16. Спростовуючи твердження сторони захисту про те, що протокол огляду місця події від 09 грудня 2019 року є неналежним доказом, апеляційний суд зазначив, що вказаний протокол здобутий у спосіб, передбачений КПК (4651-17) , є належним і допустимим доказом, який відповідним чином аргументований та не викликає сумнівів у своїй достовірності, правильності та повноті.

17. Відхиляючи доводи сторони захисту про те, що суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_1 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), оскільки у вироку не наведено жодного доказу, який би однозначно вказував, що протиправні дії засудженого виявили інші особи, апеляційний суд небезпідставно послався на показання свідка ОСОБА_3, які зводилися до того, що саме вони з ОСОБА_4 побачили момент вчинення злочину ОСОБА_1 на платформі між коліями Центрального залізничного вокзалу в м. Києві і як працівники поліції затримали останнього з викраденим, коли той намагався втекти. Як зазначив апеляційний суд, цей доказ у сукупності з іншими зібраними у справі та належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами, які доповнюють один одного, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грабежу.

18. З таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується.

19. Разом із тим колегія суддів вважає неправильним рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК за ознакою "вчинення грабежу повторно".

20. За правовим висновком, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 591/4366/18 (провадження № 51-1122кмо20), єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою "повторно" без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки "повторно", є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів в одному кримінальному провадженні. Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядаються два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи така обставина має значення, а тому повторність має місце лише в разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.

21. Тобто у різних кримінальних провадженнях стосовно однієї і тієї ж особи підставою для кваліфікації дій особи за ознакою повторно є не факт обвинувачення її у вчиненні злочину за першим епізодом (без постановлення обвинувального вироку), а саме факт постановлення стосовно неї обвинувального вироку у іншому кримінальному провадженні за епізодом, що дає підстави кваліфікувати її дії з урахуванням повторності.

22. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на час постановлення оскаржуваного вироку інше кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК, органом досудового розслідування направлене з обвинувальним актом до Васильківського міськрайонного суду Київської області суду, не було розглянуто по суті й обвинувального вироку не було постановлено. Тобто діяння ОСОБА_1, кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК, не одержали з боку інших судів правової оцінки, яка б дозволяла розглядати їх як елементи повторності разом із тим діянням, якому дав правову оцінку суд у цьому кримінальному провадженні.

23. Тому, з урахуванням конституційного принципу презумпції невинуватості, суд першої інстанції не мав підстав для визнання ОСОБА_1 особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК, і кваліфікувати його дії за ч. 2 ст. 186 КК саме за ознакою повторності.

24. Таким чином, за результатами перевірки матеріалів провадження колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме про відсутність у діях ОСОБА_1 ознаки повторності під час вчинення грабежу, є слушними.

25. Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника, у якій також ставилося питання про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК, не звернув уваги на зазначене і не виправив помилки суду першої інстанції.

26. Беручи до уваги наведене, колегія суддів уважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року та ухвала Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 - зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

27. Дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 186 КК, а покарання за вказаним законом - призначенню винуватому відповідно до вимог статей 50, 65 КК.

28. Ураховуючи характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, ставлення винуватого до вчиненого, дані про особу ОСОБА_1, те, що він раніше не судимий на підставі ст. 89 КК, посередньо характеризується, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, відсутні обставини, які б обтяжували і пом`якшували покарання винуватому, Суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений санкцією ч. 1 ст. 186 КК.

29. Будь-яких інших порушень кримінального процесуального закону, які могли б бути безумовною підставою для скасування вироку та ухвали, на що вказано в касаційній скарзі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 186 КК на ч. 1 ст. 186 КК, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15