628/1614/18 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків - 15.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора Князєвої О.Є. на вирок Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018220370000572 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 лютого 2018 року приблизно о 18:00, перебуваючи за адресою смт Ківшарівка м. Куп`янськ Харківської області, під час спільного вживання спиртних напоїв разом із потерпілим ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків завдав останньому шістьох ударів ножем у ділянки потилиці, шиї та грудної клітки, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. При цьому наголошує, що під час призначення покарання апеляційний суд безпідставно застосував до засудженого положення ст. 69 КК України.

Крім того, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував тяжкості вчиненого злочину та його підвищеної суспільної небезпечності, а також не взяв до уваги того факту, що злочин вчинено у стані алкогольного сп`яніння із застосуванням ножа.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну вироку суду апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість і вказує на безпідставність скасування вироку суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК України. При цьому наголошує, що під час призначення покарання апеляційний суд безпідставно зазначив про наявність попередніх судимостей, на підставі чого й дійшов незаконного висновку про недоцільність його звільнення від відбування покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких посилається на необґрунтованість та безпідставність його доводів.

У судовому засіданні засуджений свою касаційну скаргу підтримав, а у задоволенні касаційної скарги прокурора просив відмовити.

У свою чергу прокурор підтримав касаційну скаргу, подану прокурором Князєвою О.Є., та заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Як установлено ч.1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України у касаційних скаргах прокурора та засудженого не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Доводи в касаційних скаргах прокурора та засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженогоколегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та постановляючи свій вирок, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, з використанням ножа, завдав потерпілому кількох ударів у ділянки голови та тулуба, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження, які за критерієм небезпечності для життя відносяться до категорії тяжких.

Обставинами, що пом`якшують покарання засудженому ОСОБА_1, судом визнано щире каяття, визнання вини та відшкодування потерпілому завданої шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання засудженому, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Наведене свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи засудженого, неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства та підтверджує безпідставне застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України.

З урахуванням вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України, а тому доводи засудженого в цій частині є необґрунтованими.

При цьому доводи в касаційній скарзі прокурора про необґрунтоване застосування щодо засудженого положень ст. 69 КК України колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Призначаючи покарання, апеляційний суд врахував обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, а саме щире каяття, відшкодування потерпілому завданої шкоди, визнання вини, позитивну характеристику та позицію потерпілого, який до засудженого претензій не мав та просив його не позбавляти волі. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Таким чином, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м`якість або через суворість, про що прокурор та засуджений зазначали у своїх касаційних скаргах, не вбачається.

Крім того, доводи засудженого щодо врахування апеляційним судом при призначенні йому покарання попередніх судимостей є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції.

На переконання колегії суддів, вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційні скарги прокурора та засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора Князєвої Ольги Євгеніївнита засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.