753/11369/17 Про замах на умисне, таємне заволодіння чужим майном, скоєне із торгівельної зали гіпермаркету - 14.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020004948, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 08 травня 2017 року о 13:10 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, із торгівельної зали гіпермаркету № 3 ТОВ "Епіцентр" по пр. П. Григоренка, 40 в м. Києві намагався таємно викрасти майно на суму 662, 34 грн, однак свій злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та зупинений працівником охорони.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України змінено. Вирішено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Ухвалено вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року виконувати самостійно. У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, при звільненні засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та безпідставно визнав обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття, й дійшов до необґрунтовано висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України.

Також зазначає, що апеляційний судусупереч вимогам ст. 419 КПК України не надав оцінки доводам прокурора щодо безпідставного звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком й залишив вирок в цій частині без зміни. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А.С. вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам кримінального процесуального закону, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду, заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи аргументи, просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення й ухвалити новий вирок. Зазначав, що суд першої інстанції неправильно призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки вироки повинні виконуватися самостійно. Окрім того, просив призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а в іншій частині залишити вирок місцевого суду без зміни.

Переглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що при призначені ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. А тому суд апеляційної інстанції, мотивувавши належним чином своє рішення, виправив допущену помилку місцевого суду в частині призначеного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Що стосується посилань в касаційній скарзі прокурора про безпідставне залишення вироку місцевого суду в частині застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, то потрібно зазначити наступне.

При перевірці встановлено, що прокурор при оскарженні вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку вказував в апеляційній скарзі на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не погоджувався з призначенням остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, та не наводив обґрунтування неправильного застосування судом першої інстанції до засудженого положень ст. 75 КК України, про що зазначив апеляційний суд в своїй ухвалі.

Апеляційний суд здійснив розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, тобто в межах поданої апеляційної скарги прокурора, і з достатньою повнотою перевірив всі викладені в його апеляційний скарзі доводи та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про обґрунтованість застосування до засудженого положень ст. ст. 75, 76 КК України, оскільки мотиви ухвалення таких рішень детально наведені як у вироку місцевого суду, так і в ухвалі суду апеляційної інстанції. Зокрема, судами було обґрунтовано враховано щире каяття засудженого; відсутність обставин, які обтяжують покарання; відсутність на час вчинення інкримінованого діяння судимості, відсутність претензій потерпілого, позитивну характеристику.

Посилання прокурора на необґрунтованість урахування місцевим та апеляційним судами обставини, яка пом`якшує покарання, щирого каяття, оскільки є дані про вчинення засудженим й інших злочинів, колегія суддів касаційного суду вбачає безпідставними, оскільки каяття є внутрішнім ставленням особи до вчиненого діяння й не залежить від факту вчинення чи не вчинення особою інших діянь.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо можливості виправлення засудженого за умови застосування до нього положень ст. 75 КК України.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.