381/664/18 Про таємне викрадення чужого майна та замах на таке викрадення - 08.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Заворотнього А.А., який діє в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на вирок Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110330000058 від 12 квітня 2017 року, № 12017110310000556 від 03 червня 2017 року, та № 12018110310000044 від 11 січня 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Артемівськ Артемівського району Приморського краю Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця смт Борова Фастівського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

За вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року більш суворим покаранням за даним вироком визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 квітня 2017 року, приблизно о 15:00, перебуваючи за адресою АДРЕСА_3, керуючись корисливим мотивом, здійснив крадіжку кабелю, що прокладений під землею на дільниці Фастів-Снітинка, 915 км пікет 8 Фастівського району Київської області, чим заподіяв шкоду виробничому підрозділу "Фастівська дистанція сигналізації та зв`язку" Регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" майнової шкоди на суму 8383 грн.

26 травня 2017 року, приблизно о 23:00, ОСОБА_1, за попередньою змовою із ОСОБА_2, перебуваючи за адресою вул. Трудова с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області, керуючись корисливим мотивом, проникли до приміщення електричної трансформаторної підстанції № 590 та намагалися здійснити крадіжку

кольорових металів, однак з причин, що не залежали від їх волі, злочин не було доведено до кінця, оскільки були помічені охоронцем, у зв`язку з чим з місця злочину втекли.

Крім того, засуджений ОСОБА_1 в кінці грудня 2017 року, керуючись корисливим мотивом, проник до будинку за адресою АДРЕСА_3 та повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3, чим завдав останньому майнової шкоди на суму 10700 грн.

Також, засуджений ОСОБА_1 в кінці грудня 2017 року, за попередньою змовою з ОСОБА_4 (засуджений за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року за даним епізодом), перебуваючи за адресою АДРЕСА_3, керуючись корисливим мотивом, проникли до будинку потерпілого ОСОБА_3 та повторно, таємно викрали майно останнього, чим завдали йому майнової шкоди на суму 27000 грн.

02 січня 2018 року ОСОБА_1, керуючись корисливим мотивом, проник до будинку за адресою АДРЕСА_4 та повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5, чим завдав останньому майнової шкоди на суму 1500 грн.

Вироком Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення. З мотивувальної частини вироку суду першої інстанції виключено посилання на обставину, що обтяжує покарання засудженим - рецидив злочину. Засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; засуджено ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через суворість та просить змінити вирок суду апеляційної інстанції.

Захисник Заворотній А.А., який діє в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ставить питання про зміну вироку суду апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених через суворість. При цьому наголошує, що під час призначення покарання суд безпідставно не врахував обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника та засудженого ОСОБА_1 не надходило.

У судовому засіданні захисник та засуджений ОСОБА_1 підтримали свої касаційні скарги, прокурор заперечував щодо їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Як установлено частиною 1 ст. 438 КПК України, однією із підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 3 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 414 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у касаційних скаргах захисника Заворотнього А.А. та засудженого ОСОБА_1 не оспорюється, а тому у касаційному порядку не перевіряється.

Доводи касаційних скарг засудженого та захисника щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та засудженим особам через суворість, а також неврахування апеляційним судом пом`якшуючих покарання обставин, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок в частині призначеного покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, виходив з того, що засуджений, будучи раніше судимим, вчинив ряд умисних корисливих злочинів та закінчений замах на злочин, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, що свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення та про його підвищену суспільну небезпечність.

Крім того, апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_2, врахував, що засуджений, будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, вчинив закінчений замах на злочин, який відноситься до категорії тяжких, що свідчить про те, що засуджений на шлях виправлення не став, та як наслідок представляє собою загрозу для суспільства.

Обставиною, що пом`якшує покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судом визнано щире каяття. Обставин, які б обтяжували покарання, в ході судового розгляду не встановлено.

Призначене засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів, справедливим, та таким, що не суперечить ст. 65 КК України.

На думку колегії суддів, призначене судом апеляційної інстанції покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу. Таким чином, підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість, про що засуджений ОСОБА_1 та захисник Заворотній А.А. вказують у своїх касаційних скаргах, не вбачається.

На переконання колегії суддів, вирок суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідає вимогам ст. 370 та ст. 420 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, касаційні скарги захисника та засудженого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року залишити без змін, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Заворотнього Андрія Аркадійовича в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.