Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Кіровоградський завод дозуючих автоматів" до Кіровоградської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за касаційною скаргою Кіровоградської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Кіровоградська митниця) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року

У серпні 2010 року ВАТ "Кіровоградський завод дозуючих автоматів" в Кіровоградському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Кіровоградської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову зазначило, що посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку стану дотримання позивачем законодавства України щодо правильності класифікації товарів за кодом 8533401000 згідно вантажних митних декларацій:

- від 23 березня 2007 року 901000002/7/001483;

- від 26 вересня 2007 року 901000002/7/005862;

- від 23 жовтня 2007 року 901000002/7/006479;

- від 22 листопада 2007 року 901000002/7/007247;

- від 07 грудня 2007 року 901000002/7/007707;

- від 01 квітня 2008 року 901000002/8/001938;

- від 27 травня 2008 року 901000002/8/003318;

- від 20 червня 2008 року 901000002/8/004077;

- від 22 жовтня 2008 року 901000002/8/007466;

- від 22 жовтня 2008 року 901000002/8/007467.

За результатами перевірки складено акт від 18 березня 2010 року №к0001/10/901000000/0000226514 та встановлено порушення вимог Закону України від 05 квітня 2001 року № 2371-ІІІ "Про єдиний митний тариф" (2371-14) , що призвело до невірної класифікації товарів, а саме замість класифікації товару за кодом 8533401000 УКТЗЕД, код товару повинен був бути зазначений 8423900000 УКТЗЕД.

У зв'язку з виявленим порушенням позивачем визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито в сумі 14431,01 грн. та податок на додану вартість в сумі 2886,20 грн.

Вважає такі висновки відповідача неправомірними.

Просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 березня 2010 року № 6, за яким визначено податкове зобов'язання зі сплати мита у сумі 15152,56 грн. (за основним платежем 14431,01 грн., за штрафними санкціями 721,55 грн.) та від 30 березня 2010 року, за яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 3030,51 грн. (за основним платежем 2886,20 грн., за штрафними санкціями 144,31 грн.).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення від 30 березня 2010 року № 6 про визначення податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України в сумі 15152,56 грн.

Скасовано податкове повідомлення від 30 березня 2010 року № 7 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України в сумі 3030,51 грн.

З вказаними судовими рішеннями судів Кіровоградська митниця не погодилася та подала до суду касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги послалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати ухвалені у справі рішення судів та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2007-2008 роках позивач ввозив до України товар - "тензодавачі", "тензодатчки" за кодом УКТ ЗЕД 8533401000, які використовуються, як елемент вагодозуючого обладнання, що виробляється позивачем.

На підставі наказу Кіровоградської митниці від 12 березня 2010 року № 132 "Про проведення камеральної перевірки" щодо правильності класифікації товарів за кодом 8533401000 згідно УКТ ЗЕД ("тензодавачі", "тензодатчки"), ввезених на територію України ВАТ "Кіровоградський завод дозуючих автоматів" та повноти нарахування і сплати до бюджету обов'язкових платежів, відповідачем було проведено перевірку вантажних митних декларацій:

- від 23 березня 2007 року 901000002/7/001483;

- від 26 вересня 2007 року 901000002/7/005862;

- від 23 жовтня 2007 року 901000002/7/006479;

- від 22 листопада 2007 року 901000002/7/007247;

- від 07 грудня 2007 року 901000002/7/007707;

- від 01 квітня 2008 року 901000002/8/001938;

- від 27 травня 2008 року 901000002/8/003318;

- від 20 червня 2008 року 901000002/8/004077;

- від 22 жовтня 2008 року 901000002/8/007466;

- від 22 жовтня 2008 року 901000002/8/007467,

за якими позивачем декларувалися товари, ввезені в Україну в період з 23 березня 2007 року по 23 жовтня 2008 року, про що складено відповідний акт про проведення камеральної перевірки від 18 березня 2010 року №к0001/10/901000000/0000226514.

За результатами перевірки відповідачем виставлені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 30 березня 2010 року № 6, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на територію України у сумі 15152,56 грн. (за основним платежем 14431,01 грн., за штрафними санкціями 721,55 грн.);

- від 30 березня 2010 року № 7, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України у сумі 3030,51 грн. (за основним платежем 2886,20 грн., за штрафними санкціями 144,31 грн.).

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили із того, що платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами, а враховуючи, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб контролюючого органу зауваження до вантажних митних декларацій (далі - ВМД) (включаючи і класифікацію товару за УКТЗЕД), поданих позивачем, були відсутні, а отже відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України, відповідно і донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах у справі та є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Статтею 313 Митного кодексу України визначено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

При здійсненні всіх митних процедур, у тому числі при визначенні коду товару за УКТЗЕД митні органи мають суворо дотримуватися вимог чинного законодавства і діяти виключно у встановлених законодавством межах.

Відповідно до преамбули Закону України "Про Митний тариф України" (584-18) , митний тариф України - це систематизований згідно з УКТЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно з частою п'ятою статті 43 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України, після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митний контроль закінчується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами обставин, під час здійснення митного контролю за період 2007-2008 років з боку посадових осіб контролюючого органу зауваження до ВМД, в яких зазначено код класифікаційного групування УКТЗЕД, були відсутні, а тому фактично відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України.

Разом з тим, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів за ними може здійснюватися митний контроль, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Аналіз наведених норм свідчить, що митний контроль після завершення митного оформлення можливий лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України допущено порушення законодавства України, однак, в такому разі митний орган має довести (надати докази) подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митним органам при декларуванні товару, а отже і те, що невірна класифікація імпортованих товарів була наслідком саме протиправних дій позивача.

Водночас, таких обставин у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Усупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем належних доказів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень надано не було.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень. Суд апеляційної інстанції правильно погодився з такою правової позицією.

Судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Кіровоградської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський завод дозуючих автоматів" до Кіровоградської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.