Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 585/3641/16-к

провадження № 51-2698 км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Барашкіної І.О.,

прокурора Міщенко Т.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016201240000035, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка Вінницького р-ну Вінницької обл., жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, тапризначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій у сфері службової діяльності на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з однорічним іспитовим строком та на підставі ст. 76 КК на нього покладені обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу Сумської обласної ради "Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни" 150 046,28 грн відшкодування завданої шкоди та на користь держави - 3521,60 грн витрат на проведення судової експертизи.

Вирішено судом питання про речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

За обставин, установлених судом першої інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_1, обіймаючи посаду головного лікаря Комунального закладу Сумської обласної ради "Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни", будучи службовою особою, в лютому-травні 2014 року шляхом зловживання службовим становищем здійснив розтрату майна, яке перебувало в його віданні, а саме силами та засобами Державного підприємства "Підприємство Роменської виправної колонії" здійснив порубку 144 дерев тополі, які росли на землях, переданих у користування лікарні, та не були обліковані на балансі закладу. Отриману від порубки деревину поза бухгалтерським обліком лікарні було обернуто на користь Державного підприємства "Підприємство Роменської виправної колонії", чим заподіяно збитків Комунальному закладу Сумської обласної ради "Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни" в сумі 150 046,28 грн.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 26 квітня 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що всупереч вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) апеляційний суд належно не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі його захисника - адвоката Менька Д.Д., не навів переконливих мотивів прийнятого рішення про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника і належним чином свого рішення не обгрунтував.

Позиції учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 головний лікар Комунального закладу Сумської обласної ради "Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни" та прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, вказують на безпідставність доводів цієї касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції.

Прокурор у судовому засіданні просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги і заперечень, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Окрім додержання цих вимог, у судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Частиною 2 ст. 419 КПК визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, з апеляційною скаргою на вирок районного суду звернувся, крім прокурора, також захисник Менько Д.Д.

Зокрема, в апеляційній скарзі Менько Д.Д. ставив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження і вимагав провадження закрити. Захисник стверджував про відсутність доказів стосовно того, що майно, яке є предметом розтрати, було ввірене ОСОБА_1 чи перебувало в його законному віданні, знаходилось у нього на законних підставах і стосовно цього майна він здійснював повноваження щодо розпорядження, управління, використання або зберігання тощо. Крім іншого, зазначав про недоведеність у результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем виникнення для власника цього майна наслідків у вигляді реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які носять характер нестачі. Повідомляв, що не доведено прямого умислу на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем та наявності корисливого мотиву і мети обернення чужого майна на користь третіх осіб. Разом з тим, вказував на безпідставне задоволення цивільного позову Комунального закладу Сумської обласної ради "Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни", оскільки закладом не понесено витрат, пов`язаних з вирубкою дерев, і деревина на балансі закладу не перебувала.

Тобто на обґрунтування своїх апеляційних вимог Менько Д.Д. навів конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

Як убачається з апеляційної скарги захисника, основними його доводами є відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів про те, що ОСОБА_1 було ввірено майно (144 дерева) і останній міг ними розпоряджатись у визначеному законом порядку, а також те, що не доведено наявності реальних збитків, які б носили характер нестачі, та прямого умислу, корисливого мотиву і мети обернення чужого майна на користь третіх осіб.

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги сторони захисту не навів в ухвалі суті всіх зазначених апелянтом доводів, а саме щодо безпідставності задоволення цивільного позову Комунального закладу Сумської обласної ради "Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни",ретельно їх не перевірив, не надав відповідей на всі викладені в апеляційній скарзі доводи і не мотивував належним чином свого рішення про залишення останньої без задоволення.

Зокрема, в оскаржуваній ухвалі не зазначено підстав визнання необґрунтованими доводів захисника про відсутність у комісії з інвентаризації правових підстав визначати за результатами проведення інвентаризації активів і зобов`язань як нестачу відсутність деревини, яка утворилася внаслідок видалення аварійно-небезпечних дерев, що до інвентаризаційного опису за відповідними характеристиками та їх балансовою вартістю внесені не були.

Крім того, в ухвалі апеляційний суд не виклав належного мотивування власних висновків про необґрунтованість доводу захисника щодо відсутності прямого умислу у ОСОБА_1 на розтрату майна та корисливого мотиву і мети обернення деревини на користь Державного підприємства "Підприємство Роменської виправної колонії". У зв`язку з цим Суд зазначає, що формальне твердження апеляційного суду про наявність у ОСОБА_1 корисливого мотиву, без докладної аргументації у чому ж конкретно в даному випадку полягав корисливий інтерес засудженого, є явно недостатнім для переконливості такого висновку як підстави визнання апеляційного доводу необґрунтованим.

Також поза увагою апеляційного суду залишилися доводи захисника про безпідставне задоволення цивільного позову Комунального закладу Сумської обласної ради "Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни" про стягнення з ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 150 046,28 грн.

Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

З урахуванням зазначеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 419 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати наведене у цій постанові, перевірити належно доводи апеляційних скарг, ретельно дослідити обставини, на які посилається захисник у апеляційній скарзі, як на ті, що, на його думку, призвели до ухвалення необґрунтованого вироку та, залежно від установленого, постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням у ньому ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський С. Б. Фомін

' 'p'