459/2094/17 Про незаконне заволодіння чужим транспортним засобом, та незаконне придбання бойової гранати РГД-5 та її незаконне зберігання при собі, що є незаконним поводженням із вибуховими речовинами - 06.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140150001522, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 289 та частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК),

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за частиною 1 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і за частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до вимог статті 75 КК ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено обов`язки передбачені статтею 76 КК.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 000 грн та 3000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди відповідно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати і вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.

22 червня 2017 року близько 14:00 ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння транспортним засобом, із недобудованого будинку розташованого напроти церкви Св. Володимира на вул. Б.Хмельницького в м. Червонограді виштовхав автомобіль марки "Таврія", який належить потерпілому ОСОБА_1, і за допомогою автомобіля "Мерседес Спрінтер" відбуксував його у пункт прийому металобрухту, а саме незаконно заволодів транспортним засобом, завдавши потерпілому матеріальних збитків на суму 6 000 грн.

Крім того, у вересні 2017 року на березі р. Західний Буг у м. Червонограді біля пам`ятника "Вічний вогонь" ОСОБА_2 знайшов, таким чином незаконно придбав, бойову гранату РГД-5 зберігав її при собі та переносив. 8 вересня 2017 року близько 14:00 на вул . Миру, 13 у м. Червонограді у нього було виявлено і вилучено зазначену гранату, яка належить до вибухових пристроїв, а корпус якої - до вибухових речовин.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2017 року залишено без зміни.

Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги потерпілий обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог частини 4 статті 405 КПК належним чином не повідомив його про дату, час та місце апеляційного розгляду, що вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, потерпілий, обґрунтовуючи невідповідність призначеного засудженому покарання, посилається на неодноразові судимості ОСОБА_2, які, на думку скаржника, не давали підстави суду звільняти його від призначеного покарання. Також вказує на відсутність щирого каяття засудженого, який не відшкодував завданих збитків. Вважає призначене покарання занадто м`яким і зазначає, що за сукупністю злочинів ОСОБА_2 необхідно було призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

До того ж, потерпілий вважає, що суд необґрунтовано визначив суму, як матеріальної так і моральної шкоди, зазначає, що ринкова вартість автомобіля складає 30 000 грн, а розмір моральної шкоди неправомірно знижено з 5000 грн, які він просив у суду, до 3000 грн, що вказує на несправедливість судових рішень.

При цьому в мотивувальній частині касаційної скарги потерпілий не погоджується з рішеннями першої та апеляційної інстанції, однак у її прохальній частині просить скасувати лише ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника потерпілого, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка просила задовольнити таку скаргу, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частина 2 цієї статті, вказує на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, доведеність винуватості та кваліфікація його дій за пред`явленим обвинуваченням у касаційній скарзі потерпілим не оспорюється та не заперечуються.

Доводи потерпілого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду 2 та 19 липня 2018 року (а.п.149, 152) був присутній. Про це вказують журнали судових засідань.

Крім того, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, про що вказують повідомлення у матеріалах кримінального провадження (а.п. 163,171).

Також необхідно зазначити, що відповідно до договору від 28 серпня 2017 року (а.п. 48), потерпілий був забезпечений адвокатом, який представляв його інтереси як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду. Як убачається зі звукозапису судового засідання від 6 листопада 2018 року та журналу судового засідання (а.п. 182), під час апеляційного розгляду був присутній представник потерпілого адвокат Огорілко Ю.В., який належним чином виконав свої обов`язки, надав пояснення щодо апеляційної скарги потерпілого, чим забезпечив його право на апеляційний розгляд.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, а доводи потерпілого щодо порушених прав під час апеляційного розгляду, які б вказували на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, є неспроможними.

Доводи потерпілого про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 75 КК у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки, врахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, дані про його особу, який характеризується посередньо, раніше судимий, не працює, однак повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому. Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив, а тому з урахуванням зазначеного дійшов висновку про можливість виправлення винного без відбування покарання звільнивши його на підставі статті 75 КК.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи потерпілого, викладені в апеляційній скарзі, визнав їх неспроможними, і погодившись із судом першої інстанції, визнав призначене ним покарання необхідним та достатнім для виправлення винного.

При цьому врахував ступінь тяжкості винного, дані про його особу та зважив, що покарання призначене у межах санкції статей, за які останній обвинувачується, і його відбування можливе без ізоляції від суспільства.

Погодившись із такою позицією районного суду, апеляційний суд належно і обґрунтовано надав відповіді на доводи потерпілого в апеляційній скарзі, вказав на правильне застосування статті 75 КК та зазначив обставини, які стали підставою для звільнення особи від призначеного покарання.

Крім того, суд апеляційної інстанції у відповідності до статті 404 КПК переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги та вправі вийти за такі межі у разі, якщо цим не погіршується становище винного. З апеляційної скарги потерпілого убачається, що він просив лише змінити вирок суду першої інстанції, без посилань на вимоги статей 420, 421 КПК, а відтак апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень з урахуванням зазначених положень КПК (4651-17) та належним чином обґрунтував прийняте ним судове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, які би вказували на можливість скасувати ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання, оскільки були враховані усі наявні у кримінальному провадженні обставини.

Також неспроможними є доводи касаційної скарги потерпілого щодо визначення судом суми стягнутої шкоди, як матеріальної так і моральної.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування потерпілий вказав про суму завданих матеріальних збитків у розмірі 6 000 грн. Крім того з його пояснень убачається, що автомобіль 1990 року випуску, не був придатний до використання і 2 роки на ньому не їздили, при цьому на автомобілі не було капоту та акумулятора. Суд першої інстанції у своєму рішення належним чином обґрунтував мотиви часткового задоволення цивільного позову. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що на підтвердження доводів потерпілого щодо стягнення 30000 грн у рахунок відшкодування вартості автомобіля, останній надав лише роздруківку з мережі інтернет щодо вартості подібних автомобілів, однак належних доказів про відшкодування йому саме вказаної у позові суми потерпілий не надав.

За таких обставин, колегія суддів, погоджується з висновками судів першої та другої інстанцій, оскільки такі висновки є обґрунтованими та належним чином вмотивовані.

Таким чином, доводи потерпілого під час перевірки матеріалів кримінального провадження не підтвердилися.

Висновки суду апеляційної інстанції, Суд визнає переконливими та справедливими.

Суд встановив, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог статей 404, 405 КПК, вирок районного суду є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

У зв`язку з цим касаційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.