344/11372/18 Про порушення ПДР, що призвело до перекидання автобуса, загибелі пасажира та заподіяння іншим пасажирам тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості - 06.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від

21 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060190000453, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Шокші Архангельської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 07 грудня 2018 року закрив кримінальне провадження щодо

ОСОБА_3, якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він 26 липня 2014 року близько 07:20, керуючи автобусом "Mersedes-Benz 0303" (р/н НОМЕР_1 ) та прямуючи за маршрутом "Івано-Франківськ-Київ", рухаючись по лівій смузі проїзної частини автодороги Київ-Чоп у напрямку м. Києва, на 92 км + 450 м поблизу с. Царівка Коростишівського району Житомирської області, порушивши вимоги п. 1.5, п.п. "б" п. 2.3, п. 10.1, п. 12.1, п. 12.3, п.п. "г" п. 12.6, п.п. "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху та не впоравшись з керуванням автобуса, допустив його перекидання на правий бік і наїзд на розподільчий металевий колесовідбійник.

Внаслідок ДТП пасажири автобуса отримали: ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла у лікарні; ОСОБА_5 - легкі тілесні ушкодження; ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2019 року повернув заяву (апеляційну скаргу) ОСОБА_1 на зазначене судове рішення місцевого суду на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК як таку, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду від 21 січня 2019 року як незаконної та необґрунтованої.

На обґрунтування своїх вимог потерпілий зазначає, що ним не пропущено строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду. Стверджує, що йому не було повідомлено про день та час судового засідання, що позбавило його можливості бути присутнім на ньому в день оголошення ухвали місцевого суду від 07 грудня 2018 року. Вважає, що строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення місцевого суду має обчислюватися з дня отримання його копії (з 29 грудня 2018 року).

Крім того у касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали місцевого суду від 07 грудня 2018 року та наводить доводи на обґрунтування своєї позиції щодо незгоди з цим судовим рішенням, вважаючи його незаконним.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню та просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпілі підтримали доводи касаційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу цивільний відповідач ОСОБА_7 просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а скаргу потерпілого без задоволення.

Мотиви Суду

Перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку про таке.

Як видно з ухвали від 21 січня 2019 року, апеляційний суд повернув заяву (апеляційну скаргу) ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК, оскільки її подано після закінчення строку на апеляційне оскарження і потерпілий не порушує питання про поновлення цього строку(п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК).

З таким рішенням апеляційного суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо таку ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження щодо

ОСОБА_3, після отримання обвинувального акта місцевий суд призначив підготовче судове засідання на 29 серпня 2018 року. В подальшому розгляд кримінального провадження відкладався на 20 листопада та 07 грудня 2018 року.

З відповідних викликів та повідомлень видно, що ОСОБА_1 викликався в судові засідання і знав про день та час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_3 - 29 серпня 2018 року о 16:00 та 20 листопада

2018 року о 14:00.

Разом із тим, матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що потерпілий ОСОБА_1 викликався в судове засідання та знав про день та час розгляду справи 07 грудня 2018 року (день постановлення та оголошення ухвали місцевого суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 ). Із журналу та технічного запису від 07 грудня 2018 року видно, що в судовому засіданні ОСОБА_1 присутній не був.

Таким чином, ураховуючи те, що ухвалу Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження щодо

ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з його смертю було постановлено без виклику потерпілого ОСОБА_1, строк на апеляційне оскарження для нього обчислюється з дня отримання останнім копії зазначеного судового рішення.

З заяви потерпілого, яка за змістом є апеляційною скаргою та доданих до неї документів вбачається, що він отримав копію зазначеної ухвали місцевого суду 29 грудня 2018 року, яку 02 січня 2019 року згідно поштового штемпелю на конверті оскаржив в апеляційному порядку (т. 6, а.с. 121-174, 183, 187).

Отже, ураховуючи передбачений законодавцем семиденний строк на оскарження судового рішення (ст. 395 КПК), немає підстав вважати, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 07 грудня 2018 року.

Наведені обставини залишилися поза увагою апеляційного суду, який, повертаючи заяву (скаргу) ОСОБА_1 на зазначене рішення місцевого суду, порушив права потерпілого на оскарження судового рішення.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що недотримання

ОСОБА_1 процесуальної форми звернення до апеляційного суду, а також незазначення ним, які саме дії апеляційний суд повинен вчинити при розгляді справи (як зазначив в ухвалі апеляційний суд), виходячи з вимог

ст. 399 КПК, може бути підставою для залишення (заяви) скарги без руху з наданням строку для усунення відповідних недоліків.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року не можна вважати такою, що відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Допущені апеляційним судом порушення в контексті ст. 412 КПК є істотними, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Що стосується доводів у касаційній скарзі про незаконність, на думку потерпілого, самої ухвали місцевого суду від 07 грудня 2018 року, то касаційна скарга у цій частині є неприйнятною, оскільки зазначене судове рішення не переглядалося по суті в апеляційному порядку а тому відповідно до ст. 424 КПК не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.