454/150/16-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 01.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Огорілка Ю.В. на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року про повернення апеляційної скарги засудженому ОСОБА_1 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 13 травня 2017 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 13 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОСОБА_1, не погоджуючись із даним вироком суду першої інстанції, 29 жовтня 2017 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.

19 грудня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Львівської області відмовлено засудженому ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Сокальського районного суду Львівської області від 13 травня 2017 року та повернуто подану ним апеляційну скаргу черезпропущення строку на апеляційне оскарження без поважних причин.

Засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закон, оскаржив рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

22 січня 2019 року ухвалою Львівського апеляційного суду відмовлено засудженому ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Сокальського районного суду Львівської області від 13 травня 2017 року та повернуто подану ним апеляційну скаргу через пропущення строку на апеляційне оскарження без поважних причин.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Огорілко Ю.В., не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, оскільки строк ним пропущено із поважних причин, так як копію судового рішення останньому ніхто не вручав, а про прийняте судом рішення дізнався лише під час його затримання.

На касаційну скаргу захисника Огорілка Ю.В. потерпілим ОСОБА_2 подано письмове заперечення, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Огорілко Ю.В. підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру або виховного характеру може бути подана протягом тридцяти днів з дня їх проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

За приписами ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений КПК (4651-17) України, також міститься у ст. 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок Сокальського районного суду Львівської області було ухвалено та проголошено 13 травня 2017 року.

Згідно зі звукозаписом судового засідання від 13 травня 2017 року, в якому був присутній обвинувачений ОСОБА_1, головуючий після проголошення вироку роз`яснив його зміст, порядок і строк оскарження.

Тобто доводи засудженого про те, що він дізнався про прийняте судом рішення лише 19 вересня 2017 року під час його затримання, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Більш того, ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтвердив свою присутність у судовому засіданні 13 травня 2017 року та обізнаність про прийняте судом першої інстанції рішення.

Також ОСОБА_1 протягом строку апеляційного оскарження вироку не перебував під вартою.

З огляду на викладене, Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений, маючи можливість упродовж передбаченого законом строку реалізувати своє право на апеляційне оскарження вироку, цього не зробив, а причини пропуску строку, на які він указує, не є поважними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовивши в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку від 13 травня 2017 року, діяв відповідно до приписів статей 113, 116, 117, п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у їх взаємозв`язку.

Суд погоджується з доводами захисника про те, що суд першої інстанції допустив порушення положень частин 6, 7 ст. 376 КПК України, не вручивши та не направивши копію вироку обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, проте з огляду на встановлені обставини, це порушення не є тим істотним порушенням, яке в розумінні ст. 412 цього Кодексуперешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Ураховуючи вищезазначене, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Огорілка Ю.В. залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року про повернення апеляційної скарги засудженому ОСОБА_1 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 13 травня 2017 року - без зміни.