180/561/17 Про незаконне придбання наркотичних засобів без мети збуту для власного вживання, а також незаконне придбання наркотичних засобів з метою їх збуту та подальший їх збут - 01.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у 2016 році, більш точної дати, часу та місця досудовим розслідування не встановлено, знайшов на вулиці в м. Нікополі Дніпропетровської області один паперовий згорток та два поліетиленових пакунки з наркотичною речовиною - канабісом, масою 32,375 г, яку, зберігаючи при собі, переніс до своєї квартири АДРЕСА_2, став незаконно зберігати для особистого вживання без мети збуту, до часу вилучення її працівниками поліції під час проведення обшуку 13 жовтня 2016 року.

Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених обставин з метою подальшого незаконного збуту придбав наркотичний засіб - канабіс, масою 7,321 г, який 21 лютого 2017 року, знаходячись за місцем мешкання в м. Нікополь Дніпропетровської області, збув за 200 грн ОСОБА_2 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що матеріали провадження не містять належних та допустимих доказів вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Посилається на те, що судові інстанції не звернули уваги на доводи сторони захисту про недопустимість отриманих доказів - показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які містять суттєві розбіжності, відеозапису проведеної негласної слідчої дії з оперативної закупівлі наркотичного засобу. Крім того, зазначає про те, що свідок ОСОБА_3 у порушення вимоги ч. 7 ст. 223 КПК України не міг бути залученим в якості понятого.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу свого підзахисного, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечував проти поданої касаційної скарги, просив її залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність винуватості та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК України, порушує питання про недоведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та використання судом для обґрунтування своїх висновків недопустимих доказів.

Проте зазначені доводи засудженого не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Той факт, що засуджений незаконно придбав, зберігав з метою збуту, а також, будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб, підтверджується, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними, що містяться в протоколах оглядів, результатів контролю за вчиненням злочину, обшуку, висновками експертиз та речовими доказами.

При цьому суд першої інстанції ретельно проаналізував ці докази та з дотриманням вимог статей 85, 86, 256 КПК України обґрунтував свої висновки про їхню допустимість.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції й про дотримання під час досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України.

На думку Суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.

Суд уважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами, в тому числі й захисника, зміст якої є аналогічний змісту касаційної скарги засудженого, відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив їх без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на викладене, Суд уважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, оскільки не містить переконливих доводів на спростування зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року стосовно нього - без зміни.