522/6113/15-к Про порушення Правил дорожнього руху під час виконання маневру рух заднім ходом дворовою територією між будинками без звернення за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода похилого віку, який перетинав траєкторію руху вказаного транспортного засобу, заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер - 01.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2018 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2017 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі пунктів "в", "є" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнений від відбування покарання.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілих:

- ОСОБА_1 36 890 грн 29 коп на відшкодування матеріальної шкоди, 154 965 грн 10 коп - моральної шкоди;

- ОСОБА_2 515 грн 32 коп на відшкодування матеріальної шкоди, 267 452 грн 99 коп - моральної шкоди;

- ОСОБА_4 153 382 грн 43 коп на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 23 серпня 2014 року, керуючи технічно справним автомобілем "Mitsubishi L200", державний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух заднім ходом дворовою територією між будинками вулиць Армійська, 1 та Фонтанська дорога, 3/5 у м. Одесі, в порушення вимог пунктів 1.7, 1.10, 2.3 "б", 10, 9, 12.3, 26.1 Правил дорожнього руху не був уважним до дорожньої обстановки та за її зміною постійно не слідкував, для забезпечення безпеки руху за допомогою інших осіб не звернувся та при виникненні небезпеки для руху - появі в полі зору пішохода похилого віку ОСОБА_5, який перетинав траєкторію руху вказаного транспортного засобу, не надав останньому переваги в русі, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до його зупинки, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода, заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, доводи яких за своїм змістом є аналогічними, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального провадження та особі засудженого, просять їх скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги потерпілі мотивують тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання як основного, так і додаткового на підставі амністії, необґрунтовано врахував обставини, що пом`якшують покарання, зменшив заявлений розмір відшкодування.

На касаційні скарги потерпілих засуджений ОСОБА_3 подав письмове заперечення, в якому він просить оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала подані касаційні скарги, просила їх задовольнити.

Прокурор підтримав касаційні скарги частково, просив змінити судові рішення, збільшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Мотиви Суду

Частиною 2 статті 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

У поданих касаційних скаргах потерпілі вказують на безпідставне врахування при призначенні покарання обставин, що пом`якшують покарання, та звільнення ОСОБА_3 на підставі амністії.

Суд не погоджується з такими доводами касаційних скарг потерпілих з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_3 покарання, у відповідності ст. 66 КК України, визнав обставинами, що пом`якшують покарання - щире каяття, визнання провини, наявність на утриманні матері, яка є особою пенсійного віку, інвалідом другої групи, та неповнолітньої дитини, яку виховує самостійно, а також врахував часткове відшкодування потерпілим матеріальної шкоди та поведінку під час і після вчинення злочину, з чим погоджується й Суд.

За змістом пунктів "в", "є" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають, зокрема, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, та які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про амністію у 2016 році" особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного та додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_3 від призначеного основного та додаткового покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році" (1810-19) , врахував те, що останній вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким, має на утриманні неповнолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав, та матір 1931 року народження, тобто дотримався вказаних вимог Закону.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи касаційних скарг потерпілих щодо неправильного розв`язання заявлених цивільних позовів, виходячи з наступного.

Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Частиною 5 статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом вироку суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виходив з конкретних обставин кримінального провадження, засад розумності, виваженості та справедливості, їх розмір відповідає ступеню завданих їм матеріальних збитків і моральних страждань. При цьому суд ретельно перевірив доводи потерпілих, проаналізував норми діючого законодавства, які стосуються питань відшкодування шкоди, та належним чином умотивував свої висновки.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами потерпілих, зміст яких є аналогічний змісту касаційних скарг, відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив їх без задоволення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом також не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_3 - без зміни.