628/2948/17 Про таємне викрадення чужого майна, замах на таємне викрадення чужого майна, а також відкрите викрадення чужого майна (грабіж, та викрадення документів)klass=[1145.1.61 Стаття 185. Крадіжка - 30.07.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 25 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220370003068, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу19 травня 2015 року за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці, а на підставі ст. 75 КК України звільненого з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 357 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 25 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 19 травня 2015 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Вирішені питання процесуальних витрат, речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

29 листопада 2015 року приблизно о 21:00 год. більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з серванту, який знаходиться в залі вказаної квартири, повторно викрав належні ОСОБА_2 гроші в сумі 400 грн.

24 вересня 2016 року приблизно о 16:00 год. більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, знаходячись в гостях у ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу таємно викрав банківську картку ПАТ "Приватбанк" № НОМЕР_1, імітовану на ім`я ОСОБА_3

26 вересня 2016 року ОСОБА_1 попросив ОСОБА_4 зняти за допомогою викраденої ним раніше банківської картки ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2, імітованої на ім`я ОСОБА_3, всі грошові кошти з рахунку, при цьому повідомивши останній пін-код від картки, який ОСОБА_1 запам`ятав раніше коли потерпілий ОСОБА_3 знімав грошові кошти.

26 вересня 2016 року у період часу з 12:57 год. до 13:07 год. ОСОБА_4, не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_1, виконала його пропозицію та зняла з вказаної вище банківської карти грошові кошти в сумі 5950 гривень, які передала ОСОБА_1

05 жовтня 2017 року приблизно о 17:30 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі, яка належить ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4, та у якій тимчасово мешкала його колишня співмешканка ОСОБА_4, шляхом вільного доступу з балкону вказаної квартири повторно викрав належні ОСОБА_6 3 чавунні батареї опалення загальною вагою 126 кг, на загальну суму 504 грн., які виніс на вулицю до під`їзду №1 вказаного будинку з метою подальшого завантаження до автомобіля "Газель" та їх продажу, але не довів свій злочинний умисел до кінця в зв`язку з тим, що був помічений біля під`їзду ОСОБА_4 та її подругою ОСОБА_7

05 жовтня 2017 року приблизно о 18:00 год., більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи біля першого під`їзду будинку № АДРЕСА_4, будучи викритим у вчиненні крадіжки майна з квартири АДРЕСА_4 вказаного будинку, в ході словесної сварки зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_4 та її подругою ОСОБА_7, діючи в ході раптово виниклого умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, нанісши удар ОСОБА_7 в область обличчя та кисті лівої руки, заподіявши легкі тілесні ушкодження повторно заволодів її мобільним телефоном "Samsung Galaxy Асе Duos S6802", вартістю 500 грн, яким розпорядився на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через те, що суд першої інстанції за власним переконанням розглянув кримінальне провадження без дослідження доказів, які підлягають дослідженню, тобто неправильно застосував ч. 3 ст. 349 КПК України, на що не отримував згоди учасників судового провадження. Вказує, що в показаннях свідків наявні протиріччя, що було ним виявлено при ознайомленні з матеріалами провадження.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Алієв В. В. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, наголошуючи на порушенні судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прокурор Гаврилюк С. М. вважав, що касаційна скарга засудженого, є необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, підтверджуються доказами, дослідженими судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд має право визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Як передбачено частиною третьою вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, ОСОБА_1 надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочинів в яких він обвинувачувався, не оспорював обставин їх вчинення, як і інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши що розуміє зміст цих обставин і його процесуальних прав, роз`яснених судом та додатково його захисником. Водночас, суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Вищезазначене підтверджується записом на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції.

За таких обставин, підстав вважати, що були порушені права ОСОБА_1 і що суд розглянув справу з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ч. 3 ст. 349 КПК України, немає.

З огляду на те, що сторона захисту не оспорювала обставин провадження, учасники процесу не наполягали на дослідженні всіх доказів, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України правильно не досліджував ті докази, про які йдеться у касаційній скарзі ОСОБА_1, зокрема не допитував свідків, потерпілих, протоколи слідчих дій та інші документи.

У касаційній скарзі відсутні доводи щодо неправильності призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Отже, Суд дійшов висновку, щодо безпідставності вимог касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 25 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.