Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі за позовом Прокурора Кіровського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України до Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер", третя особа: Територіальне управління Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження в Дніпропетровській області, про стягнення заборгованості,

Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Оріль-Лідер", за участі третьої особи - Територіального управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження в Дніпропетровській області, в якому просив, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 346212,74 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року у позові відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" в дохід Державного бюджету України 346212,74 грн. санкцій за кодом бюджетної класифікації 21081200 "Штрафні санкції за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів".

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено, 24.06.2009 року посадовою особою позивача при проведенні комплексної перевірки раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві відповідача було виявлено та зафіксовано в акті перевірки № 15-5/3.21-56 нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у зв'язку з недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування - неповне повернення конденсату в деаератор згідно проекту).

24 червня 2009 року на підставі зазначеного акта позивачем стосовно відповідача прийнято постанови про застосування економічних заходів за нераціональне (неефективне) використання ПЕР № 15-5/3.12-66 від 24.06.2009 року на суму 204717,42 грн. та № 15-5/3.12-67 від 24.06.2009 року на суму 46572,12 грн.

Також, 24.06.2009 року позивачем стосовно відповідача було винесено припис № 15-5/3.21-56, яким зобов'язано останнього виконати вказані постанови, усунути виявлені перевитрати та здійснити інші дії.

В подальшому позивачем було проведено перевірку виконання відповідачем даного припису і встановлено, що перевитрати теплоенергії, спричинені недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування - неповне повернення конденсату в деаератор згідно проекту) не усунено. З огляду на встановлене порушення позивачем по відношенню до відповідача прийнято постанову № 15-5.3.12-155 від 30.12.2009 року про застосування економічних санкцій у розмірі 88750,00 грн. і складно новий припис, яким зобов'язано підприємство усунути перевитрати в термін до 01.02.2010 року.

Актом перевірки виконання припису від 01.03.2010 року встановлено невиконання його вимог, з огляду на що позивачем по відношенню до відповідача прийнято постанову № 15-5/3.12-019 від 01.03.2010 року про застосування економічних санкцій у розмірі 6173,20 грн.

Прокурор звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення відповідних сум.

У відповідності до статей 25, 26 Закону України "Про енергозбереження" завданням контролю у сфері енергозбереження є забезпечення додержання норм законодавства про енергозбереження всіма державними органами, юридичними та фізичними особами. Державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 8 Порядку здійснення державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. № 935 (935-2008-п) (далі по тексту - Порядок), у разі прийняття рішення про застосування економічних санкцій, передбачених Законом України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) , та за наявності підстав для їх застосування, визначених зазначеним Законом, видається постанова, яка підписується начальником Інспекції або уповноваженим ним керівником її територіального органу.

Відповідно до пунктів 11, 12, 13, 14 Порядку юридична особа повинна сплатити кошти в обсязі, визначеному постановою, не пізніше ніж протягом тридцяти днів після її надходження, а у разі оскарження - не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після прийняття рішення про залишення скарги без задоволення. Юридична особа зобов'язана у п'ятиденний строк після внесення платежу письмово повідомити Інспекцію чи її територіальний орган про сплату коштів та подати копію платіжного доручення. Постанова вважається такою, що виконана, після надходження інформації про зарахування коштів. У разі несплати коштів у зазначений строк їх сума стягується в судовому порядку.

Згідно пункту 10 зазначеного Порядку постанова може бути оскаржена в порядку, установленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) .

Статтею 21 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що із системного аналізу зазначених правових норм вбачається обов'язок суб'єкта господарювання щодо виконання прийнятих органом контролю у сфері енергозбереження постанов.

Як встановлено, постанови про застосування економічних санкцій № 15-5/3.12-67 від 24.06.2009 року, № 15-5/3.12-019 від 01.03.2010 року є чинними, доказів їх виконання відповідач не надав, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що вказані постанови є обов'язковими до виконання.

Позовні вимоги у цій адміністративній справі не пов'язані із визнанням обґрунтованості та законності рішень суб'єкта владних повноважень, а їх предмет складає виконання даних рішень відповідачем шляхом стягнення з останнього відповідних грошових сум.

Стосовно постанов про застосування економічних санкцій № 15-5/3.12-66 від 24.06.2009 року та № 15-5.3.12-155 від 30.09.2009 року про застосування економічних санкцій суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з такого.

По-перше, враховуючи, що вищезазначені постанови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України обов'язкові до виконання та є підставою для стягнення коштів і не є зміненими або скасованими, а предмет заявлених позовних вимог не складає дослідження обґрунтованості і правомірності вказаних рішень, наявними правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Крім того, як встановлено, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року по справі № 2а-3573/10/0470, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.012 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Оріль-Лідер" до Державної інспекції з енергозбереження про скасування зазначених постанов, оскільки вони прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позову стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 346212,74 грн.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" відхилити, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.