139/267/15-к Про скоєння умисного вбивства - 10.07.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120150000000019, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Шаргородський районний суд Вінницької області вироком від 19 січня 2017 року визнав винуватим ОСОБА_1 та засудив:

- за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 03 вересня 2018 року частково задовольнив апеляційні скарги прокурора, засудженого та його захисника, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінив у частинах стягнення процесуальних витрат і призначеного покарання та постановив вважати його засудженим:

- за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за обставин, детально викладених у вироку, 08 січня 2015 року приблизно о 19 год. 00 хв.у будинку АДРЕСА_1, діючи з раптово виниклим умислом на заволодіння майном ОСОБА_2, 1941 року народження, умисно ударив його молотком по голові, в результаті чого потерпілий упав на підлогу. Після цього ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 ще приблизно 8 ударів у голову і заволодів майном останнього на загальну суму 383 грн. Побачивши, що ОСОБА_2 рухається та подає ознаки життя, ОСОБА_1 завдав потерпілому приблизно 10 ударів молотком по голові. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер.

Крім цього, ОСОБА_1 15 січня 2015 року приблизно о 09 год. 00 хв. таємно проник до будинку АДРЕСА_2, де викрав 85 грн, належні ОСОБА_3, 1932 року народження, однак був виявлений потерпілою, яка несподівано увійшла до будинку. Розуміючи, що ОСОБА_4 є єдиною перешкодою для реалізації його наміру заволодіти та утримати викрадене, а також не бути викритим перед іншими особами, ОСОБА_1 умисно ударив її обухом сокири по голові, внаслідок чого потерпіла впала на підлогу, стала кричати і кликати на допомогу. Доводячи до кінця свої дії, спрямовані на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_3 з корисливих мотивів, ОСОБА_1 обухом цієї ж сокири завдав потерпілій ще приблизно 3 ударів по голові. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 померла.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, думки потерпілого щодо необхідності призначення найсуворішого покарання та наявності обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання, ОСОБА_1 має бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Кадочніков А. О. зазначає про безпідставність доводів, викладених у цій скарзі, необхідність залишення її без задоволення, а оскарженої ухвали апеляційного суду - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Дерун А. І. підтримав касаційну скаргу прокурора, захисник Кадочніков А. О. заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора сумніву не піддаються.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи(засуджений, убивши з корисливих мотивів людину похилого віку, через незначний проміжок часу вчинив аналогічний злочин), ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, думку потерпілих ОСОБА_5 (щодо необхідності призначення найсуворішого покарання) та ОСОБА_6 (при призначенні покарання покладався на розсуд суду), обставину, яка пом`якшує покарання, - часткове сприяння розкриттю злочину, обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та вчинення злочинів щодо осіб похилого віку, і дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в розмірі, передбаченому санкціями частин статей, за якими його визнано винним, а за вчинення злочину, передбаченого пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК, - у виді довічного позбавлення волі.

Переглядаючи вирок місцевого суду, апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу ОСОБА_1, який характеризується задовільно, не судимий в силу ст. 89 КК, його молодого віку, наявності батьків, професії, а також того, що засуджений не заперечував обставин скоєного, сприяв розкриттю злочинів, не приховував вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння (що відповідно до ст. 67 КК є обставиною, яка обтяжує покарання) і засуджував свою поведінку та каявся. А тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість пом`якшення ОСОБА_1 покарання, призначивши йому за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на певний строк у максимальному розмірі.

Також суд апеляційної інстанції правильно призначив ОСОБА_1 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК.

На переконання колегії суддів, покарання, яке призначив апеляційний суд ОСОБА_1, є справедливим, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципам індивідуалізації, співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування або зміни оскарженої ухвали апеляційного суду, в провадженні не встановлено.

Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, положення ст. 64 КК, а також відсутність у касаційній скарзі прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, переконливих доводів на обґрунтування твердження про невиправдану м`якість та явну несправедливість призначеного ОСОБА_1 покарання і необхідність призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цієї скарги.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.