639/2057/17-к Про відкрите викрадення чужого майна, скоєне із застосуванням переваги у фізичній силі - 03.07.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Страшок О. В. на вирок Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220500000393 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кочубеєвське, Кочубеєвського району, Ставропольського краю РФ, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, в останнє 21.05.2014 року Солом`янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат у провадженні.

Апеляційним судом Харківської області вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано і постановлено свій вирок від 30 серпня 2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без застосування ст. 75 КК України.

В решті вирок залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 березня 2017 року о 07.40 год., перебуваючи поблизу будинку №44 по вул. Райгородська в м. Харкові, використовуючи свою фізичну перевагу, повторно відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 4000 грн. З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік та розпорядився ним на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Страшок О. В., порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що зазначений вирок щодо ОСОБА_1 є необґрунтованим, недостатньо вмотивованим, занадто суворим і ухвалений з недодержанням принципу справедливості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував пом`якшуючі покарання обставини.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу та просить її задовольнити.

Прокурор Дронова І.С. вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, у касаційній скарзі захисника не оспорюється.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про суворість призначеного покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 апеляційний суд встановив, що місцевий суд при визначенні виду та міри покарання правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до злочину середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, характеризується задовільно, раніше судимий, не одружений, не працює. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд врахував сприяння розкриттю злочину та визнання вини, за відсутністю обставин, які б обтяжували покарання.

Окрім того, судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_1 переховувався від суду (т.1 а.с.56) та матеріальну шкоду потерпілій не відшкодував.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України і необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, ніж було визначено вироком суду першої інстанції, і обґрунтовано призначив йому покарання в межах мінімальної санкції, що передбачена ч. 2 ст. 186 КК України, належно мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судового рішення, не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не знаходить.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Страшок О. В. - без задоволення .