752/6761/18 Про відкрите викрадення чужого майна, скоєне з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров`я потерпілої - 27.06.2019 Прийняття

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пруди Путивльського району Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, неодноразово судимого, у тому числі: вироком Буринського районного суду Сумської області від 16 серпня 2010 року за ст. 185 ч. 3, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року за статтями 391, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, звільненого 04 жовтня 2017 року по відбуттю строку покарання,

за ст. 186 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року

ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 лютого 2018 року о 21 годині 30 хвилин біля будинку № 13 по вул . Дмитра Луценка в м. Києві з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_2, завдав їй удар кулаком в обличчя, після чого ривком вихопив у неї рюкзак з особистими речами і повторно відкрито викрав чуже майно та з місця вчинення злочину зник, а майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 565 гривень.

Того ж дня приблизно о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_1 біля будинку

№ 15 по вул. Дмитра Луценка в м. Києві за аналогічних обставин повторно відкрито викрав мобільний телефон марки "Asus" у ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 7 777 гривень.

Вироком Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Кошового І .О . в частині призначення покарання скасовано і ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку. У строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 12 лютого 2018 року по 14 лютого 2018 року.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, а висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання є неправильними. Крім того, указує на те, що під час судових дебатів старшим процесуальним керівником у кримінальному провадженні Демиденко І.В. було висловлено думку про призначення покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, яку було враховано судом першої інстанції, а апеляційну скаргу подано іншим прокурором тієї ж групи прокурорів у кримінальному провадженні, який не брав участі в судовому провадженні.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та захисник у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги, вважали касаційну скаргу засудженого обґрунтованою і просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 186 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував належним чином тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, стійку антисоціальну спрямованість ОСОБА_1 та криміногенний спосіб життя, оскільки він неодноразово судимий, у тому числі за злочини проти власності.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання, засуджений у касаційній скарзі не навів.

Що стосується тверджень засудженого про порушення прокурором процедури апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, то вони є безпідставними.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, у тому числі оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому КПК України (4651-17) . Прокурор має право подати апеляційну скаргу

(ст. 36 ч. 2 п. 20, ст. 393 ч. 1 п. 6 КПК України).

Згідно зі ст. 37 ч. 1 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Відповідно до правового висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від

20 червня 2018 року в справі № 303/3779/16-к за змістом ст. 393, ст. 36 ч. 4 КПК України правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Як убачається із журналу судового засідання від 02 липня 2018 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, сторону обвинувачення представляв прокурор Київської місцевої прокуратури № 1 Кошовий І.О. Судом було перевірено його повноваження на участь у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 Відповідно до постанови заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 від 02 липня 2018 року Кошовий І.О. входить до групи прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні. Заяв та клопотань стороною захисту з даного приводу заявлено не було.

Як прокурором, який брав участь у судовому провадженні, 05 листопада 2018 року Кошовим І.О. подано апеляційну скаргу на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, за наслідками розгляду якої апеляційним судом ухвалено оскаржений вирок.

Крім того, зміна прокурором позиції щодо призначеного покарання не заборонена законом та не є підставою для зміни або скасування вироку суду.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, скасування вироку апеляційного суду щодо нього і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.