Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Загородній А.Ф., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 15.12.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним рішення від 25.10.2011 р. № 13361/02 та зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком, як державному службовцю, згідно поданої заяви від 13.09.2011 р., з зарахуванням в період державної служби часу роботи в Старобільському відділенні Ощадного банку СРСР, Старобільському відділенні державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України з 20.03.1991 р. по 05.07.1995 р.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 15.12.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2012 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (283-94-п) ), чинного на час виникнення спірних правовідносин, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком (Держбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Будбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, їх республіканські банки (контори), крайові, обласні (міські) управління, а також міські і районні відділення).

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.09.2011 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії як державному службовцю.

Рішенням УПФУ в Старобільському районі Луганської області від 25.10.2011 р. № 13361/02 в призначенні пенсії державного службовця їй було відмовлено, оскільки посада касира та контролера у філії Ощадбанку СРСР не можуть бути зараховані до стажу державної служби, оскільки зазначені посади належать до категорії службовців, а не до керівних посад.

Судами також встановлено, що у період з 20.03.1991р. по 05.07.1995 р. позивач працювала на посаді контролера-касира філії Ощадбанку України, про що свідчать записи у трудовій книжці за № 15 та № 17.

Згідно довідки Луганської митниці від 08.08.2011р. № 92 загальний стаж державної служби позивача, головного інспектора обліку банківських та касових операцій, ведення розрахунків з Державним бюджетом з податків і зборів служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Луганської митниці, станом на 12.09.2011 р. складає 11 років 1 місяць 29 днів, у тому числі з 20.03.1991 р. по 05.07.1995 р. на посаді контролера-касира філії Ощадбанку СРСР, що складає 4 роки 3 місяці 15 днів.

Згідно довідки філії Старобільського відділення № 589 ВАТ "Ощадбанк" позивач працювала на посаді контролера-касира філії Ощадбанку СРСР № 589/020 у період з 20.03.1991 р. по 05.07.1995 р. та вказаний період роботи зараховується до стажу державної служби.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що філія Ощадбанку № 589/020 знаходилась у с. Шпотине, обслуговування здійснював 1 спеціаліст, який виконував і контролюючі, і обслуговуючі, і організаційні функції, які покладалися на філію (забезпечення виконання державних завдань по грошових вкладах населення, реалізація державних облігацій, цінних паперів та ін.).

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, перелік посад, робота на яких зараховується до стажу державної служби, передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 р. "Про порядок обчислення стажу державної служби" (283-94-п) .

Зокрема, пунктом 2 та Додатком до цієї постанови передбачено зарахування до стажу державної служби роботу на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а таких колишнього СРСР, в т.ч., в Ощадному банку СРСР, їх республіканських банках (конторах), крайових, обласних (міських) управліннях, а також міських і районних відділеннях.

В той же час, в ході розгляду справи встановлено, що протягом спірного періоду 1991-1995 роки позивач працювала у Старобільському відділенні Ощадного банку України, а не СРСР, робота на таких посадах постановою № 283 від 03.05.1994 р. (283-94-п) "Про порядок обчислення стажу держаної служби" до стажу державної служби не зараховується, а тому висновки судів про задоволення позовних вимог не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області задовольнити.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 15.12.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2012 р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .