157/2987/17 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень - 26.06.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Жуковського В. В. на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 травня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030090000113 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Першотравенськ Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 травня 2018 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 08 квітня 2017 року приблизно о 01.00 годині, знаходячись на вході до магазину, що розташований по вул. Партизанська, 17 в с. Великий Обзир Камінь-Каширського району Волинської області, під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, дерев`яною лавою наніс один удар в голову ОСОБА_2, чим заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Жуковський В. В. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що досудове розслідування цього кримінального провадження у формі приватного обвинувачення здійснено без належно отриманої заяви потерпілої про вчинення злочину. Вказує, що суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_1 недопустимими доказами: показаннями свідків, які не були безпосередніми очевидцями вчиненого злочину, даними висновку додаткової судово-медичної експертизи, яка проведена не у визначеному законом порядку. Зазначає, що у вироку суд виклав показання свідка ОСОБА_3, які та суду не надавала. Посилається на формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції, який безпідставно відмовив в дослідженні доказів, які сторона захисту вважала неналежними та недопустимим, та повною мірою не перевірив доводи апеляційної скарги.

На касаційну скаргу захисника надійшли заперечення від прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Кучера А. А.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А. М. просив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є такою, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування кримінального закону, і підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду з огляду на таке.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком щодо ОСОБА_1, захисник Жуковський В. В. звернувся з апеляційною скаргою на вказане судове рішення. Сторона захисту, наводячи доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, стверджувала про незаконність засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України. Так, сторона захисту звертала увагу суду апеляційної інстанції, окрім іншого, на відсутність належно оформленої заяви потерпілої про вчинення злочину у формі приватного обвинувачення, та на те, що докази, на які посилався суд в оскаржуваному вироку, є неналежними і недопустимими.

Розглядаючи апеляційну скаргу захисника на вирок, ухвалений щодо ОСОБА_1,суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України, залишаючи її без задоволення, не зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

Суд апеляційної інстанції формально погодився з правильністю прийнятого місцевим судом рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та посилаючись на висновки суду, наведені у вироку, визнав безпідставними доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Одночасно у судовому засіданні стороною захисту було заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.

Разом з тим, це клопотання захисника безпідставно не було задоволено апеляційним судом, що позбавило цей суд можливості належно встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При цьому суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 23 КПК України без безпосереднього повторного дослідження доказів, погодився з їх оцінкою, наданою судом першої інстанції та не усунув всі невідповідності і протиріччя на які вказував захисник, у тому числі щодо відсутності належно оформленої заяви потерпілої про вчинення злочину у формі приватного обвинувачення.

Істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону, апеляційний суд відповідно дійшов передчасного висновку про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, із урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.