Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Олексієнко М.М., Ситников О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 р. у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування рішень,-

У квітні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про скасування рішення ГУ ПФУ в АР Крим від 30.03.2012 р. № 2540/06-16 про результати розгляду її скарги та скасування рішення УПФУ в Ленінському районі АР Крим від 27.02.2012 р. № 72 про застосування до неї на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 147,66 грн. та нарахування пені в розмірі 2394,65 грн. за період з 01.08.2005 р. по 24.03.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

27.02.2012 р. УПФУ в Ленінському районі АР Крим прийнято рішення № 72 про застосування до позивача на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 147,66 грн. та нарахування пені в розмірі 2394,65 грн. за період з 01.08.2005 р. по 24.03.2011 р.

15.03.2012 р. позивачем подана скарга на вищезазначене рішення до ГУ ПФУ в АР Крим.

Рішенням ГУ ПФУ в АР Крим від 30.03.2012 р. № 2540/06-16 скаргу позивача залишена без задоволення, а рішення УПФУ в Ленінському районі АР Крим прийнято рішення від 27.02.2012 р. № 72 залишено без змін, оскільки відповідно до пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) Пенсійний фонд України має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 01.01.2011 р., і у випадку виявлення таких порушень - застосовувати фінансові санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем рішення № 72 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийнято 27.02.2012 р. на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який втратив чинність з 01.01.2011 р., а тому правові підстави для застосування відповідних санкцій до відповідача відсутні.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Так, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 01.01.2011 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом 6 цього пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій виникла до 01.01.2011 р., тобто в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому органи Пенсійного фонду мають право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 03.07.2012 р. (№ 21-157а12), від 26.03.2013 р. (№ 21-71а13), 19.11.2013 р. (21-327а13) та від 11.03.2014 р. (21-465а13).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права. що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 р. у даній справі скасувати.

У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .