145/1940/17 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне під час чергової суперечки на ґрунті довготривалих неприязних стосунків - 25.06.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017020010004887 від 14 жовтня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кушелівка Хмільницького району Вінницької області, жителя

АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 90 годин, яке він повністю відбув 17 липня 2017 року,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2018 року щодо нього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 травня

2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 жовтня 2017 року приблизно о 15:00 год. на АДРЕСА_1 під час чергової суперечки на ґрунті довготривалих неприязних стосунків умисно тричі вдарив головою в обличчя ОСОБА_1, внаслідок чого останньому було завдано легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення в частині призначення покарання та призначити йому покарання у виді штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений указує на те, що місцевий суд, призначаючи покарання у виді громадських робіт, належним чином не врахував усіх обставин кримінального провадження, а також даних про його особу та про склад сім`ї. Також зазначає, що суд взагалі не зважив на поведінку потерпілого, яка передувала події, тапризначив покарання, явно несправедливе через його суворість.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Прокурор та потерпілий ОСОБА_1 . кожен окремо вважали, що доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 є безпідставними, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.

За ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що, призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, місцевий суд належним чином дослідив і оцінив усі обставини, що мають істотне значення, а також усебічно дослідив дані про особу винного.

Так, місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого

злочину, обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_2, зокрема його вік, стан здоров`я, те, що він на спеціальних обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та має інвалідність 3 групи.

Крім того, зважив суд і на те, що ОСОБА_2 вчинив злочин під час перебігу строку погашення судимості за попереднім вироком та через короткий проміжок часу після відбуття покарання за попереднім вироком у виді громадських робіт за аналогічний злочин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт, встановленого санкцією закону, за яким його визнано винним, оскільки в кримінальному провадженні відсутні обставини, які би свідчили про неможливість призначення ОСОБА_2 такого виду покарання.

Доводи засудженого, наведені ним у касаційній скарзі, про можливість призначення йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу як такого, що, на його думку, є менш суворим (тяжким) видом покарання порівняно з покаранням у виді громадських робіт, призначеним йому за вироком місцевого суду, колегія суддів вважає безпідставними.

З урахуванням усіх обставин кримінального провадження в сукупності вид та розмір визначеного місцевим судом ОСОБА_2 покарання, не пов`язаного з обмеженням майнового характеру, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, а тому підстав для зміни постановлених у кримінальному провадженні судових рішень через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого через суворість колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою засудженого, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, обґрунтовано визнав їх безпідставними і ці висновки, з якими погоджується колегія суддів, належним чином мотивував у своєму рішенні.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням того, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не встановила, тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.