310/3656/17 Про повторне, таємне викрадення для подальшого продажу предметів, розміщених в місцях поховань, заподіявши потерпілим матеріальної шкоди - 20.06.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080130001920, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сваляви Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 297 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 рік та відповідно до ч. 1 ст. 76 КК покладено на нього обов'язок періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 22 березня 2018 року залишив вирок без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 02 та 23 травня 2017 року, перебуваючи на цвинтарі, розташованому на вул. Ранковій у смт Андріївка Бердянського району Запорізької області, демонструючи неповагу до померлих та місць їх поховання і діючи з корисливих мотивів, у тому числі повторно, таємно викрав для подальшого продажу предмети, розміщені в місцях поховань, заподіявши потерпілим матеріальної шкоди: ОСОБА_2 - на загальну суму 931,68 грн, ОСОБА_3 - на загальну суму 881,10 грн, ОСОБА_4 - на загальну суму 899,08 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, про те, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання потягло призначення покарання, що є несправедливим внаслідок м'якості та таким, що не сприятиме його виправленню. Вказує, що апеляційний суд належним чином не спростував доводів прокурора про необґрунтованість застосування ст. 75 КК. Просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК, та кваліфікація його дій прокурором не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, cуд при виборі заходу примусу зобов'язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

За правилами ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дотримався положень матеріального права.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, призначаючи ОСОБА_1. покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та інші обставини, які впливають на покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання вини, критичне ставлення засудженого до своїх дій. Також суд взяв до уваги рецидив злочину, задовільну характеристику. Взявши до уваги всі вищезазначені обставини, врахувавши необхідність додержання принципу індивідуалізації покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку, встановленого ст. 75 КК.

Таким чином, належно умотивувавши свою позицію, суд обрав засудженому покарання, яке відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Воно є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Також суд обґрунтовано вирішив звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Переконливих аргументів щодо призначення ОСОБА_1. судом покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості, та неправильного застосування кримінального закону, а саме ст. 75 КК, у поданій касаційній скарзі не наведено.

Крім того, аналогічні по суті доводи прокурора щодо неправильного застосування зазначеної статті закону України про кримінальну відповідальність були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який, навівши докладні мотиви та відповідні підстави, визнав їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, не встановлено.

За наведених обставин підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - без задоволення.