Постанова
іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 171/154/18
провадження № 51-9848км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Руденко Ю.В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040410001524, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Почино-Софіївка Магдалинівського району Дніпропетровської області, жительки АДРЕСА_1 такої, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 у порядку виконання вироку.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона близько 01:30 год. 4 грудня 2017 року, перебуваючи за місцем свого мешкання в приміщенні квартири АДРЕСА_1, розпивала спиртні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_2, під час чого між ними виникла сварка на побутовому ґрунті. ОСОБА_2 схопив ОСОБА_3 за ліву руку та намагався ударити, у цей момент в останньої виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, реалізуючи який ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдала один удар в лівий бік грудної клітки потерпілого, внаслідок чого йому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.
Апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника Руденко Ю.В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і, як наслідок, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання і просить на підставі ст. 75 КК звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням. Вважає, що як при ухваленні вироку місцевим судом, так і при постановленні ухвали апеляційним судом в повній мірі не було враховано обставин, які дають підстави звільнити ОСОБА_1 від реального відбування покарання з випробуванням, а саме того, що злочин вона вчинила вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується за місцем свого проживання, щиро розкаялася у вчиненому нею злочині, вжила всіх дій для ліквідації наслідків злочину (викликала швидку та перебувала біля потерпілого до приїзду лікарів), відшкодувала потерпілому збитки, має на утриманні малолітню дочку, що не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив оскаржене судове рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, за обставин, установлених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженої, яка визнала вину в учиненні інкримінованого їй діяння, і у касаційній скарзі не заперечуються.
За п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Положенням ст. 413 КПК передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Ухвалюючи свій вирок у частині призначення ОСОБА_1 покарання, місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття та відшкодування завданої шкоди), обставини, що обтяжують покарання (вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння), інші обставини та дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів буде достатнім призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на мінімальний строк. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із вироком місцевого суду, дійшов висновку про безпідставність застосування положень ст. 75 КК щодо ОСОБА_1, як про це просив в апеляційній скарзі захисник. Із таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
За змістом ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Так, беручи до уваги наявність двох і більше обставин, що пом`якшують покарання, повне визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, її щире каяття, відшкодування завданої потерпілому шкоди; її посткримінальну поведінку, зокрема активні дії, спрямовані на повну ліквідацію наслідків вчиненого нею злочину, які полягали у виклику швидкої допомоги та перебуванні біля потерпілого до приїзду лікарів, висловлення жалю з приводу вчинених дій; конкретні обставини справи, думку потерпілого в судах першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності претензій до обвинуваченої та прохання не застосовувати до ОСОБА_1 суворої міри покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, дані про особу засудженої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину (т. 2, а.к.п. 41), колегія суддів дійшла висновку, що виправлення засудженої можливе у більш короткий строк, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 121 КК.
Вищезазначені обставини, які пом`якшують покарання, із урахуванням наведених даних про особу ОСОБА_1 слід визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають колегії суддів підстави для застосування до ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 69 КК.
У касаційній скарзі захисник порушує питання лише щодо зміни ухвали апеляційного суду, однак з огляду на те, що рішення Верховного Суду про застосування положень ч. 1 ст. 69 КК потребує зміни як ухвали апеляційного суду, так і вироку місцевого суду, таке рішення приймається в порядку ч. 2 ст. 433 КПК, відповідно до якої суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
За таких обставин касаційна скарга захисника Руденко Ю.В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - зміні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника Руденко Ю.В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2018 рокущодо ОСОБА_1 змінити.
На підставі ст. 69 КК пом`якшити призначене засудженій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК покарання до 2 років позбавлення волі.
У решті судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
Т.В. Матієк М.В Мазур С.В. Яковлєва