316/2035/16-к Про умисний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого - 18.06.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дніпровка Запорізької області, жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за частиною 1 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

2. Засудженого визнано винуватим у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. Суд визнав доведеним, що 06 листопада 2016 року приблизно о 01:00 у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою заволодіння майном завдав руками та ногами не менше п`яти ударів по голові та тулубу ОСОБА_2 і став його душити, заподіявши потерпілому легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Після чого засуджений заволодів телевізором вартістю 6500 гривень, що належав ОСОБА_2 .

3. Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 14 травня 2018 року вирок місцевого суду змінив, на підставі статті 75 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і поклав на нього обов`язки, передбачені частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 цього Кодексу.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункти 2 та 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На його думку, апеляційний суд усупереч положенням статті 65 КК не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочину, конкретних обставин, за яких його вчинено, а також особи винного, який має непогашені судимості, і неправомірно застосував статтю 75 вказаного Кодексу, що потягло за собою невиправдану м`якість обраного ОСОБА_1 покарання.

5. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

6. Засуджений ОСОБА_1 направив до Суду письмові заперечення, в яких просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а також зазначив про можливість здійснення касаційного розгляду без його участі.

7. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оцінка Суду

8. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі та запереченнях доводи, Суд дійшов висновку, що подану скаргу належить задовольнити на таких підставах.

9. У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

10. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак діючи в межах наданої законом дискреції, суд має навести правові підстави та переконливі мотиви для постановленого ним рішення.

11. Відповідно до статті 75 КК при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді - навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.

12. Цих законодавчих приписів апеляційний суд при перегляді вироку щодо ОСОБА_1 не дотримався. Обґрунтовуючи в ухвалі можливість застосування статті 75 КК, суд визнав пом`якшуючими покарання обставинами щире каяття засудженого, відшкодування майнової шкоди та вибачення перед потерпілим. Крім того, суд послався на те, що до вчинення злочину ОСОБА_3 спровокувала поведінка потерпілого.

13. Однак, за обставин цієї справи висновок апеляційного суду про можливість досягнення мети виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів без відбування засудженим покарання за умови лише певного контролю за його поведінкою не можна вважати обґрунтованим і таким, що зроблено з урахуванням усіх обставин, які мають правове значення при виборі заходу примусу та порядку його відбування, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі.

14. Як убачається з матеріалів справи під час досудового слідства та в суді першої інстанції ОСОБА_4 визнавав вину частково, заперечував окремі факти, стверджуванні обвинуваченням, тому наявність щирого каяття у поведінці засудженого є сумнівним. Крім того відшкодування потерпілому завданої шкоди відбулось завдяки діям співробітників поліції.

15. Крім того, не отримало належної оцінки апеляційного суду те, що ОСОБА_1 неодноразово засуджувався, у тому числі й до покарання у виді позбавлення волі. При цьому, як видно з довідки про судимість, до нього раніше застосовувалося звільнення від покарання з випробуванням. Засуджений через короткий проміжок часу (менше року) після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив тяжкий злочин.Це свідчить про схильність засудженого до вчинення злочинів і відсутність позитивних змін у його поведінці.

16. Таким чином, поза увагою суду залишилися важливі обставини, які мають значення під час вибору заходу примусу та порядку його відбування. Сукупність цих обставин підтверджує неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло порушення принципу співмірності й невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість, як про це обґрунтовано йдеться в касаційній скарзі прокурора.

17. Отже, невмотивованість висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства не дає можливості переконатись у розумному використанні апеляційним судом наданих йому дискреційних повноважень при призначенні покарання.

18. Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі частини 1 статті 438 КПК підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

19. Під час нового розгляду апеляційний суд повинен здійснити провадження із додержанням положень глави 31 КПК (4651-17) , належно оцінити обставини, які мають правове значення при виборі заходу примусу та порядку його відбування, й ухвалити рішення, що відповідає статті 370 КПК.

20. При цьому слід мати на увазі, що за тих же самих обставин справи та даних про особу засудженого призначення йому покарання із застосуванням статті 75 КК є неправильним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

головуючого	Бущенка А.П.,
суддів	Білик Н.В., Ємця О.П.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора	Червінської М.П., Гошовської Ю.М.,