598/1668/17 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне з проникненням до приміщення - 18.06.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Семенюка Ю. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 січня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210090000156, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Красний кут Антрацитівського району Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_4 та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 175 700 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 січня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він, на початку грудня 2015 року проникнув на територію звіроферми ФОП ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, де з приміщення будівлі, в якому зберігались шкури, таємно викрав 324 шкіри норки, вартістю 700 грн за одну та 20 шкір чорнобурої лисиці, вартістю 1500 грн за одну, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 256 800 грн, що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить великий розмір.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Семенюк Ю.В. просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1, перекваліфікувавши дії останнього з ч. 4 на ч. 3 ст. 185 КК України та призначивши покарання, не пов`язане з позбавленням волі, від відбування якого звільнити. Вважає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги засудженого та захисника про необхідність звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, мав вийти за межі апеляційних вимог та встановити кількість викрадених шкір з огляду на наявну, на його думку, в справі розбіжність щодо цього. Вважає недоведеною винуватість ОСОБА_1 у викраденні шкір хутра в тій кількості, в якій зазначено у вироку та, при цьому, наводить доводи щодо неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, не погоджується з вирішенням цивільного позову в справі та посилається на необґрунтованість рішення суду в цій частині. Також наводить доводи щодо поганого стану здоров`я засудженого та вважає, що наявні у нього захворювання є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання.

Під час касаційного розгляду захисник Семенюк Ю.В. підтримав подану ним касаційну скарги та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самого ОСОБА_1, який повністю визнав свою вину та підтвердив вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку; потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ; дані протоколу обшуку від 29 грудня 2015 року, протоколу огляду місця події від 29 грудня 2015 року, протоколу огляду предметів від 26 січня 2016 року; протоколів слідчого експерименту від 25 січня 2016 року та від 09 жовтня 2017 року; протоколу пред`явлення особи для впізнання від 25 березня 2016 року; дані довідки Збаразького міського ринку; дані висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 512 від 12 жовтня 2017 року, акту огляду спеціальної медичної комісії КУТОР "Тернопільський обласний наркологічний диспансер" № 424 від 12 жовтня 2017 року, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.

Таким чином, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Як убачається зі справи, не погодившись з вироком суду першої інстанції засуджений ОСОБА_1 та його захисник Радосюк В.П. подали апеляційні скарги в яких, не погоджуючись з призначеним засудженому покаранням, просили звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, розглянувши справу в межах поданих стороною захисту апеляційних скарг та залишивши їх без задоволення, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення.

За своїм змістом, апеляційні скарги зводились до необхідності, на думку засудженого та його захисника, пом`якшення призначеного ОСОБА_1, покарання та звільнення від його відбування. При цьому, питання доведеності винуватості ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України ні засудженим, ні захисником не оспорювались.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги засудженого та захисника про необхідність звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, мав вийти за межі апеляційних вимог та встановити кількість викрадених шкір з огляду на наявну, на думку захисника, в справі розбіжність щодо цього, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за правилами ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Зазначених обставин встановлено не було, відповідних клопотань стороною захисту під час апеляційного розгляду не заявлялось.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляцій засудженого та захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Рішення суду про цивільний позов прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1194 ЦК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про поганий стан здоров`я засудженого та необхідність його звільнення від відбування покарання в зв`язку з цим, то колегія суддів звертає увагу, що ст. 84 КК України передбачено можливість звільнення від покарання за хворобою, що може бути вирішено судом, який постановив вирок, у тому числі і за заявою самого засудженого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Семенюка Ю. В. в інтересах засудженого - без задоволення.