486/478/17 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою групою осіб - 13.06.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Шень С.І. на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 03 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017150120000177 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_2, раніше судимого, останнього разу за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 вересня 2010 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 14 липня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію",

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" ДП НАЕК "Енергоатом" у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 24 637, 09 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 03 травня 2018 року вирок місцевого суду змінено. Виключено з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на ОСОБА_2 як на особу, з яким ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Зменшено суму матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" ДП НАЕК "Енергоатом" з 24 637,09 грн до 723,84 грн.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 27 лютого 2017 року приблизно о 03:00 год. за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, таємно, повторно неподалік Ташликського водосховища викрав з кабельного колодязя магістральний кабель довжиною 6,5 м, чим спричинив ВП "ЮУ АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" матеріальний збиток у розмірі 723,84 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник підприємства просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині зменшення матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з засудженого, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог як кримінального процесуального закону, так і норм, передбачених цивільним кодексом, оскільки неправильно встановив розмір завданих збитків від вчиненого злочину, не перевірив безпосередньо та не взяв до уваги докази, які підтверджують вартість відновлювальних робіт та матеріалів. Крім того, вказує, що завдані злочином збитки слід стягувати із винних у солідарному порядку, проте місцевий суд застосував дольову відповідальність.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у цьому суді.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції керується ст. 412 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, кваліфікація його дій, вид та розмір призначеного покарання у касаційному порядку не оскаржуються. Представник цивільного позивача оспорює ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову та вказує на порушення судом вимог процесуального закону. З такими доводами колегія суддів погоджується.

Так суд першої інстанції у вироку дійшов висновку, що цивільний позов представника потерпілого слід задовольнити та стягнути з засудженого на користь ВП "ЮУ АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 24 637, 09 грн.

Переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанціїухвалив рішення про зменшення суми матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1, до 723, 84 грн, мотивуючи своє рішення тим, що вказані судом витрати не випливають із пред`явленого обвинувачення, а розмір цивільного позову документально не підтверджений.

Зазначені висновки апеляційного суду істотно різняться із висновками місцевого суду.

Положеннями статті 404 КПК України чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За приписами статей 404 та 405 цього Кодексу суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності - і шляхом дослідження доказів.

Згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом. При цьому виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо цих доказів не було досліджено при апеляційному перегляді вироку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів.Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Оскільки відповідно до ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відноситься до обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, вищезазначена вимога стосується також розміру шкоди.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, ретельно не перевірив усіх вимог цивільного позивача, не дослідив із додержанням вимог ч. 6 ст. 22 КПК України усіх письмових доказів, що стосувалися цивільного позову, не оцінив їх відповідно до ст. 94 цього Кодексу з точки зору належності й допустимості та зменшив розмір відшкодування матеріальної шкоди, пославшись на його недоведеність.

Тобто, в порушення вимог ст. 404 КПК України обставини, встановлені під час кримінального провадження, повторно не досліджувались. При цьому апеляційний суд, надавши іншу оцінку доказам, ніж суд першої інстанції, безпосередньо їх не дослідив.

Таким чином була порушена засада безпосередності, недотримання її судом, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23 та ст.ст. 86, 94 КПК України означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, а отже, судове рішення, відповідно до ст. 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, в числі іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову. При цьому виходячи із законодавчих приписів у своєму рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга представника підприємства підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову.

З цих підстав суд ухвалив:

Касаційну скаргу представника державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Шень С.І. задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 03 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства.