658/2773/16-к Про замах на таємне викрадення чужого майна - 13.06.2019 Прийняття

розглянув касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 і захисника Вознюка О.В. на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 січня 2018 року, а також прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ту ж ухвалу апеляційного суду щодо засудженої ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230190001623, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,

засудженої за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 липня 2014 року (яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки із покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК) та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Вироком вирішено долю речового доказу, стягнуто з засудженої процесуальні витрати.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 15 січня 2018 року залишив вирок суду першої інстанції без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 27 липня 2016 року близько 10:50, перебуваючи в приміщенні магазину ФОП "ОСОБА_2" на Центральному ринку, розташованому на вул. Кооперативній, 11 у м. Каховці Херсонської області, діючи повторно, намагалася вчинити крадіжку дитячих штанів "Breeze Girls" вартістю 200 грн та не змогла довести свого злочинного наміру до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена власницею магазину ОСОБА_2

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд апеляційної інстанції був зобов'язаний вийти за межі викладених в апеляційних скаргах вимог та обговорити питання щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі пунктів "в", "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році". У змінах до касаційної скарги прокурор вказує на відсутність в ухвалі апеляційного суду мотивів прийнятого рішення та підстав залишення без задоволення апеляційних скарг засудженої і захисника, які оспорювали обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 Зазначає, що поза увагою залишилися доводи в апеляційних скаргах про те, що з огляду на недопустимість доказу - протоколу огляду місця події від 24 липня 2016 року, й інші докази, які є похідними від нього, не можуть бути визнані допустимими доказами і покладені в основу обвинувального вироку. Прокурор вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_1 та її захисник Вознюк О.В. ставлять вимогу про скасування судових рішень щодо засудженої на підставах неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального закону. Зазначають, що суд не дав належної оцінки доказам у провадженні, поклав в основу обвинувачення недопустимі докази і такі, що не підтверджують винуватості ОСОБА_1 Звертають увагу на те, що оскільки протокол огляду місця події від 24 липня 2016 року визнано недопустимим доказом, то й похідні від нього докази мають бути визнані такими ж. Вказують, що засудженій не був відкритий речовий доказ, у кримінальному провадженні відсутня розписка потерпілої про передачу їй речових доказів на зберігання, на дослідження експерту-товарознавцю речовий доказ надано в незапакованому виді. Крім того, захисник звертає увагу, що товарознавчу експертизу було призначено в провадженні ще до набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної, що позбавило останню можливості ознайомитися з постановою, подати на неї свої зауваження, чим порушено право останньої на захист. Зазначають, що всі порушення, допущені судом першої інстанції, залишилися поза увагою апеляційного суду, який постановив ухвалу про відмову в задоволенні поданих апеляційних скарг, не обґрунтувавши своїх висновків. Захисник вважає за необхідне призначити новий розгляд в суді першої інстанції, а засуджена ОСОБА_1 наполягає на необхідності закриття кримінального провадження щодо неї у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого злочину.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 просила задовольнити її касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника.

Прокурор не підтримала касаційної скарги прокурора та вважала, що підстав для задоволення касаційних скарг засудженої і захисника немає.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

За п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вини не буде доведено згідно із законом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вину обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України (254к/96-ВР) , міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Вимогами ст. 92 КПК передбачено, що обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обвинувальний вирок згідно з вимогами ч. 3 ст. 373 КПК не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведено. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Проте вирок суду щодо ОСОБА_1 вказаним вище вимогам закону не відповідає, оскільки винуватість засудженої у вчиненні замаху на крадіжку не доведено належними, допустимими та достатніми доказами у справі. Суд апеляційної інстанції залишив цей вирок без зміни.

З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, визнав недопустимим доказом протокол огляду від 24 липня 2016 року. Водночас, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1, послався на висновок товарознавчої експертизи № 52-МТ від 10 серпня 2016 року, згідно з яким вартість підліткових дитячих штанів "Breeze Girls" могла становити 200 грн. При цьому поза увагою суду залишилося те, що висновок експертизи був зроблений саме на підставі цього протоколу огляду, а отже відповідно до вимог ч. 5 ст. 101 КПК він не може бути визнаний допустимим доказом.

Водночас у цьому кримінальному провадженні правильне встановлення вартості майна, яке намагалася викрасти ОСОБА_1, є вирішальним з огляду на таке.

Злочин, передбачений ст. 185 КК, є злочином з матеріальним складом, який визначається з урахуванням вартості викраденого майна або вартості майна, яке особа намагалася викрасти. Кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає при скоєнні крадіжки майна у випадках, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ) крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) для цілей кваліфікації вчиненого за нормами адміністративного та кримінального законодавства встановлюється на рівні соціальної пільги, яка згідно з п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 цього Кодексу дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється на 1 січня звітного року.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2016 рік" з 01 січня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 грн. Отже, кримінальна відповідальність у 2016 році може мати місце лише в разі, якщо вартість викраденого чужого майна перевищує 137,80 грн, а інакше викрадення вважається дрібним і відповідальність за таке правопорушення передбачено ст. 51 КУпАП.

Враховуючи неможливість взяти до уваги висновку товарознавчої експертизи, яким встановлено вартість майна, замах на крадіжку якого вчинила засуджена, Верховний Суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні достатніми доказами поза розумним сумнівом не доведено винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються фактично на припущеннях та недостатніх доказах.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, вони перешкодили суду ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення і призвели до необґрунтованого засудження ОСОБА_1

Відповідно до ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпано можливості їх отримати. Саме такі обставини встановлені у цьому кримінальному провадженні судом касаційної інстанції.

Враховуючи закріплений Конституцією України (254к/96-ВР) принцип презумпції невинуватості, необхідність тлумачити всі сумніви на користь обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню із закриттям кримінального провадження у зв'язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

На підставі наведеного касаційна скарга засудженої ОСОБА_1, яка просила закрити кримінальне провадження, підлягає задоволенню, а касаційні скарги прокурора та захисника Вознюк О.В., які вважали за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження відповідно в судах апеляційної та першої інстанцій, - частковому задоволенню.

Враховуючи, що за вироком, який скасовується судом касаційної інстанції, ОСОБА_1 також було призначено покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК, то попередній вирок має виконуватися самостійно.

Керуючись статтями 440, 441, 442, 433, 434, 436, 438 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити, касаційні скарги захисника Вознюка О.В. та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК, закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 липня 2014 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 3 роки із покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК, виконувати самостійно.