194/1415/16-к Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, скоєне з хуліганських мотивів - 13.06.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2018 року у кримінальному

провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 1201604040000527, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Георгіївка Лутугинського району Луганської області,

жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня

2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов задоволено частково стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5532,63 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та

1000 грн - моральної шкоди.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого

2018 року внесено виправлення до резолютивної частини зазначеного вироку і ухвалено третій абзац резолютивної частини вироку вважати правильним у такій редакції: "на підставі ст. 76 КК покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації".

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 07 серпня 2018 року вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 жовтня

2016 року близько 01:50 у приміщенні кафе-бару "Світанок" на

вул . Ігоря Петрова, 6а в м. Тернівці Дніпропетровської обл. на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний

характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і

бажаючи їх настання, з хуліганського мотиву, з метою заподіяння

тілесних ушкоджень умисно завдав ОСОБА_2 одного удару кулаком у щелепу зліва, від якого останній впав на підлогу, та не менш ніж трьох ударів ногами

по обличчю і голові, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні

(більш ніж як 21 день), у вигляді закритого перелому лівої виличної кістки, лівостороннього гемосинуситу, гематоми лівого ока з ін`єкцією судин, саден голови.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції у вироку неправильно визначив обов`язки, які покладаються на особу на підставі

ст. 76 КК, звільнену від відбування покарання з випробуванням, а ухвала суду

від 27 лютого 2018 року про внесення виправлень до резолютивної частини вироку щодо ОСОБА_1 є незаконною та постановлена з порушенням вимог ч. 2 ст. 379 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ). Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені порушення та під час розгляду апеляційної скарги не перевірив належним чином викладених у ній доводів і, не вмотивувавши своєї позиції, ухвалив рішення, яке суперечить ст. 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просила касаційну скаргу прокурора задовольнити та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1

ст. 122 КК в касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд дотримався цих законодавчих вимог.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погодившись з вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме в частині визначення обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення скаргу прокурора, відповідно до вимог ст. 419 КПК з достатньою повнотою перевірив його доводи та надав вичерпні відповіді, на яких підставах він визнав наведені у ній доводи неспроможними.

Так, згідно п. 6 ч. 1 ст. 368 КПК суд, ухвалюючи вирок повинен вирішити, зокрема, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 цього Кодексу в резолютивній частині вироку зазначаються, крім іншого, обов`язки, які покладено на засудженого в разі звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Характер цих обов`язків, які суд може покласти на особу, визначає ефективність звільнення від відбування покарання з випробуванням та має суттєвий вплив на можливість здійснювати якісний контроль за засудженими.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в результаті судового провадження місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнення

ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та поклав на нього обов`язки, передбачені

ст. 76 КК: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого

2018 року до резолютивної частини зазначеного вироку внесено виправлення і ухвалено третій абзац резолютивної частини вироку вважати правильним у такій редакції: "на підставі ст. 76 КК покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації".

За змістом ч. 1 ст. 379 КПК суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено в апеляційному порядку в строки і порядку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК (ч. 3 ст. 379 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 532 КПК ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Як вбачається з матеріалів провадження ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року не було оскаржено в апеляційному порядку. Тобто на час розгляду скарги прокурора в апеляційному порядку зазначена ухвала місцевого суду набрала законної сили.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Крім того, на момент розгляду касаційної скарги прокурора вирок щодо

ОСОБА_1 виконано.

Таким чином підстав для скасування постановленої щодо ОСОБА_1 ухвали апеляційного суду за доводами, наведеними в касаційній скарзі прокурора, Верховний Суд не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.