Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 366/318/17
провадження № 51-4319км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Макаровець А.М., Стороженка С.О., за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Кравченко Є.С., потерпілого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Клименко О.М. на вирок Іванківського районного суду Київської області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 12015040650003783 щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Іванківського районного суду Київської області від 01 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням на користь держави 10 % заробітку щомісяця.
Стягнуто із ОСОБА_2 : 8 730,54 грн - на користь Комунально-профілактичного закладу "Чернігівська обласна лікарня" у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 та 640 грн - процесуальних витрат.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 1 488,16 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 25 000 грн - моральної шкоди.
Апеляційний суд Київської областіухвалоювід 23 листопада 2017 року залишив вирок без змін.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 01 серпня 2016 року близько 21:30, перебуваючи у коридорі між кімнатами № 23 і № 24 у гуртожитку АДРЕСА_2 Чорнобилі, на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_1, які виникли раптово, умисно завдав одного удару кулаком потерпілому в ділянку щелепи справа, заподіявши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Клименко О.М. ставить вимогу про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 у частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову. Вважає, що, призначаючи засудженому покарання, суд залишив поза увагою обставини, які його пом`якшують, та обрав надто суворе покарання. Зазначає, що, приймаючи рішення про стягнення коштів для відшкодування моральної шкоди, суд не обґрунтував свого рішення належним чином. Просить пом`якшити призначене покарання, обравши його у виді виправних робіт на строк 6 місяців з відрахуванням на користь держави 10 % заробітку щомісяця та зменшити розмір стягненої моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1 до 5000 грн.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні потерпілий заперечував проти задоволення касаційної скарги. Прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Що стосується доводів у касаційній скарзі про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі через суворість, то Суд дійшов такого.
Згідно з вимогами статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд урахував відповідні дані, а обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, не встановив. Урахувавши наявність на утриманні засудженого двох малолітніх дітей, а також те, що він працевлаштований, суд дійшов висновку про можливість обрання йому покарання без ізоляції від суспільства, а саме у виді виправних робіт з відрахуванням частини заробітку в доход держави. Колегія суддів вважає призначене ОСОБА_2 покарання обґрунтованим, оскільки воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати покарання несправедливим внаслідок суворості немає.
Доводи захисника про неправильне вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 у частині стягнення моральної шкоди є непереконливими.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Статтею 23 ЦК передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Як видно з вироку, вирішуючи питання щодо розміру стягнення з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в частині морального відшкодування, суд урахував негативний вплив наслідків злочину на якість життя потерпілого у зв`язку з тривалим лікуванням, його фізичні страждання, а саме відчуття фізичного болю, неможливість пережовувати їжу та вільно розмовляти, що перешкоджало повноцінно спілкуватися з рідними й колегами та вести звичайний спосіб життя.
Беручи до уваги характер, обсяг і ступінь моральних страждань, заподіяних потерпілому, порушення його нормальних життєвих зв`язків та враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди частково - в розмірі 25 000 грн. На переконання судової колегії, визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування є обґрунтованим і підстав для його зменшення немає.
Приймаючи рішення про стягнення із ОСОБА_2 на корить потерпілого моральної шкоди суд повною мірою дотримався вимог статей 22, 23, 1167, 1168 ЦК, статей 127- 129 КПК.
З урахуванням наведеного підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Іванківського районного суду Київської області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Клименко О.М. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
Т.В. Шевченко А.М. Макаровець С.О. Стороженко