450/2454/15-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень - 06.06.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2018 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140270001016 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Мистичі, Мостиського району, Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 ст. 125 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки м. Жовква, Жовківського району, Львівської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за цим вироком у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені частинами 1 і 2 ст. 125 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди - 15 000 грн і на корить потерпілої ОСОБА_4 - 643 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн - моральної шкоди.

Вирішено питання речових доказів.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 щодо якої судові рішення не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2018 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 03 лютого 2015 року, приблизно о 20 год., перебуваючи на АДРЕСА_2, поблизу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", який належить ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин із останнім, шляхом нанесення численних ударів руками по голові, руками, ногами та дерев`яною палицею по тілу, умисно спричинив ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, ОСОБА_1 15 липня 2015 року, приблизно о 18 год., перебуваючи на АДРЕСА_2 поблизу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", який належить ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносини, завдав ОСОБА_3 численні удари кулаками обох рук по голові, по тілу, удари вилами, удар ногою вниз живота, повторно умисно спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

28 серпня 2015 року, приблизно о 23.20 год ОСОБА_1, перебуваючи на АДРЕСА_2 поблизу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", який належить ОСОБА_3, з яким у нього існують неприязні відносини, завдав продавцеві вказаного вище магазину ОСОБА_4 удар кулаком руки в голову та два удари в область обличчя останньої, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку першої та ухвали апеляційної інстанцій та призначення нового розгляду в суді першої

інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків судів фактичним обставинам провадження, неповноти судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що дані рішення є немотивованими, незаконними, необґрунтованими і винесені на підставі неналежних та недопустимих доказах з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає про те, що в матеріалах провадження відсутні заяви потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про вчинення щодо них кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 125 КК України. Заперечує правильність вирішення цивільних позовів потерпілих в частині відшкодування на їх користь моральної шкоди.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Міщенко Т.М. вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд у межах касаційної скарги переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено за викладених у ньому обставин, доведено об`єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.

Суд, першої інстанції згідно до вимог ст. 94 КК України дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для постановлення обвинувального вироку.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено ґрунтуються на повно досліджених доказах, зокрема, на показаннях засудженого ОСОБА_1, який не заперечував своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак зазначав, що скоєні ним злочини спровоковані поведінкою потерпілих. Також на показаннях потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9,яким суд дав належну оцінку. При цьому, судом першої інстанції була дана також оцінка відеозаписам з камер відеоспостереження з ділянки поблизу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", що на АДРЕСА_2 від 15.07.2015 року та 28.08.2015 року, на яких зафіксовано конфлікт обвинувачених з потерпілими та нанесення останнім тілесних ушкоджень, а також висновкам експертів № 12/2015 року від 18.02.2015 року, № 1073 від 16.07.2015 року та № 1435 від 31.08.2015 року.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 ст. 125 КК України, є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу (4651-17) .

Апеляційним судом при перевірці даного кримінального провадження в апеляційному порядку рішення прийнято правильно. Суд надав відповіді на всі доводи засудженого, які були викладені у його апеляції, та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Свої висновки із цих питань, з якими погоджується колегія суддів, суд належним чином умотивував. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Твердження засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з підстав яких засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення не знайшли свого підтвердження.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах провадження заяв потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про вчинення щодо них кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 125 КК України є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження. Як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акту, що заяви потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 подали відповідно 13.02.2015 року, 15.07.2015 року та 29.08.2015 року про вчинення щодо них кримінальних правопорушень.

Перевіркою матеріалів провадження не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 не оспорюється правильність вирішення питання про стягнення з нього 643 грн на відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_4

Посилання засудженого на неправильність вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і невмотивованість рішення місцевого суду в цій частині безпідставні.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Також ст. 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Відповідно до частини 2 статті 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Частина 6 тієї ж статті передбачає обов`язок суду створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у тому числі забезпечити, щоб права, надані законом стороні, могли бути ефективно реалізовані.

При цьому ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд, керуючись вимогами ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України виходив із засад розумності і справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних і психічних страждань, завданих внаслідок отриманих потерпілими тілесних ушкоджень, фізичного болю, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків і врахувавши всі обставини провадження дійшов правильного висновку про часткове задоволення їх позовних вимог стягнувши на користь ОСОБА_3 - 15000 грн, а на користь ОСОБА_4 - 5000 грн.

З огдяду на викладене, цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вирішено судом згідно з вимогами цивільного та кримінального процесуального законодавства.

За таких обставин, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2018 року залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.