758/6884/16-к Про умисне спричинення працівнику правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, та скоєння непокори законним вимогам поліцейських припинити протиправні дії - 04.06.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Васильківського районного суду Київської області за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі статей 75, 76 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки; 13 грудня 2017 року Подільським районним судом м. Києва, змінено іспитовий строк на реальне відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; 02 квітня 2013 року на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2013 року звільненого умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 6 місяців 11 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Згідно з вироком, 29січня 2016 року о 22.15 год, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за кермом автомобіля "ЗАЗ LANOS 1.595" д.н.з. НОМЕР_1, проїхав на червоний сигнал світлофору, на перехресті вул. Межова та пр-т Свободи у м. Києві, чим порушив правила дорожнього руху, через що був зупинений екіпажем "Форт-0705" у складі інспектора патрульної служби 7 роти 3 батальйону лейтенанта поліції ОСОБА_3 та інспектора патрульної служби 7 роти 3 батальйону лейтенанта поліції ОСОБА_4 біля будинку № 1/60 по проспекту Свободи в м. Києві.

Після чого, ОСОБА_1, почав вести себе агресивно та на вимогу ОСОБА_3 припинити протиправні дії, продовжував висловлювати образи і погрози в бік працівників правоохоронних органів, хапати їх за формений одяг та намагався вирвати у потерпілого ОСОБА_3 камеру відеофіксації. Після чого, з метою спричинення працівнику правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, вчинив непокору законним вимогам припинити протиправні дії, умисно завдав удар своєю головою в область обличчя потерпілого ОСОБА_3, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 06 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання внаслідок м`якості. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, суд не врахував, що він будучи засудженим за попереднім вироком, вже порушував умови звільнення від відбування покарання з випробуванням, що свідчить про прагнення засудженого вести злочинний спосіб життя. Крім того, на думку прокурора, суд не надав належної оцінки обставинам вчинення злочину, а саме зухвалій поведінці ОСОБА_1 щодо працівників правоохоронних органів та обставинам, що обтяжують покарання. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки не містить переконливого обґрунтування щодо безпідставності доводів апеляційної скарги прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 345 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості.

Обираючи засудженому ОСОБА_1 захід примусу, суд послався на те, що він раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога перебуває з 2003 року з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, у лікаря психіатра на обліку не перебуває та має позитивну характеристику по місцю проживання, при цьому обставинами, що пом`якшують покарання визнано - щире каяття засудженого, а обставинами, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів. На підставі наведених даних, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 345 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, що в межах санкції вказаної норми.

Разом з цим, свого рішення про звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК суд належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, з урахуванням характеру вчиненого злочину, пов`язаного з порушенням правил дорожнього руху та керуванням автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, зухвалої поведінки відносно співробітників правоохоронних органів, а також обставин стосовно попередньої судимості ОСОБА_1 за вчинення умисного тяжкого злочину, який внаслідок порушення умов статей 75, 76 КК, відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі.

З урахуванням вказаних обставин, на думку колегії суддів, застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання - виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, а тому є невиправдано м`яким заходом примусу.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, апеляційний суд доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, свій висновок про законність рішення суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин злочину та його особи, не обґрунтував, тим самим порушив вимоги ст. 419 КПК.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК, внаслідок м`якості, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, призначення засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м`яким.