Постанова

іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 523/7652/18

провадження № 51-10452 км 18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Голубицького С.С., Григор'євої І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурора Дехтярук О.К.,

захисника Бєжанової А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

Островської Л.Л. в інтересах ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду

м. Одеси від 12 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за

№ 12018160490002336, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Краснодара Російської Федерації, жительки в

АДРЕСА_1 ), зареєстрованої в цьому ж АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

12 червня 2018 року Суворовський районний суд м. Одеси затвердив угоду про примирення, укладену 30 травня 2018 року між підозрюваною ОСОБА_1

в присутності її законного представника та захисника, а також представником потерпілого ТОВ "РУШ" ОСОБА_5.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і

ч. 1 ст. 185 КК та призначив їй покарання у виді штрафу в розмірі

50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Зазначений вирок суду першої інстанції в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 оскаржено ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року, повернуто апелянту з посиланням на те, що він відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК не має права подавати апеляційну скаргу на вирок.

Вимоги касаційної скарги

У касаційній скарзі захисник Островська Л.Л. в інтересах ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року і призначити новий розгляд. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції неправомірно затвердив угоду про примирення між неповнолітньою ОСОБА_1 та представником потерпілого ТОВ "РУШ" ОСОБА_5. Стверджує, що на досудовому слідстві законним представником ОСОБА_1 було призначено ОСОБА_3, яка не є родичкою неповнолітньої. Матір неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_4 за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2012 року позбавлено батьківських прав, а тому єдиним законним представником неповнолітньої є її батько - ОСОБА_2 . З огляду на викладене захисник вважає, що угоду про примирення було затверджено за відсутності законного представника

ОСОБА_1, і на її укладення ОСОБА_2 своєї згоди не давав, оскільки навіть не знав про факт притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, чим було грубо порушено право останньої на захист. Також зазначає про те, що під час досудового слідства не було встановлено розміру завданої матеріальної шкоди, у зв`язку з чим не надано правильної правової оцінки діянню, яке вчинила

ОСОБА_1, і не встановлено, чи це було адміністративне чи кримінальне правопорушення.

Крім того, захисник посилається на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України

(далі - КПК (4651-17) ). Вважає, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу

ОСОБА_2 та не надавши строку для усунення недоліків, порушив норми КПК (4651-17) і його право на оскарження судового рішення, що стосується інтересів неповнолітньої ОСОБА_1 .

Позиції учасників судового провадження

Захисник Бєжанова А.В. підтримала подану в інтересах неповнолітньої

ОСОБА_1 касаційну скаргу та просила її задовольнити.

У судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу адвоката

Островської Л.Л. обґрунтованою і просила її задовольнити частково.

Мотиви Суду

Згідно з приписами ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Статтею 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Крім норм ст. 7, ч. 6 ст. 9, частин 1 та 2 ст. 24, ч. 4 ст. 394 КПК, які гарантують доступ до правосуддя, цей основоположний принцип верховенства права також забезпечує Конституція України (254к/96-ВР) (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129). Конституція України (254к/96-ВР) , яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК (4651-17) , кореспондується із положеннями ст. 24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Офіційне тлумачення конституційних положень здійснює Конституційний Суд України, який у ряді своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити в правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмеженим (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року, який оскаржив батько неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2, суд затвердив угоду про примирення, укладену 30 травня 2018 року між підозрюваною ОСОБА_1 в присутності її законного представника ОСОБА_3 та захисника, а також представником потерпілого ТОВ "РУШ" ОСОБА_5.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив вирок суду скасувати як незаконний і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції та поновити строк на оскарження. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що він є єдиним законним представником ОСОБА_1, оскільки її матір ОСОБА_4 за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2012 року було позбавлено батьківських прав. Натомість про існування вироку щодо своєї неповнолітньої доньки він дізнався випадково, і відповідно кримінальне провадження було розглянуто без його участі, чим порушено право ОСОБА_1 на справедливий суд та захист.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на досудовому слідстві законним представником ОСОБА_1 було призначено ОСОБА_3 .

Між тим у матеріалах кримінального провадження відсутні документи про те, чому, крім батька неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2, їй було призначено ще одного законного представника і які були підстави для його призначення.

За таких обставин ОСОБА_2 є єдиним законним представником неповнолітньої ОСОБА_1, що надає йому згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити вирок щодо неї до вищих судових інстанцій, оскільки це стосується інтересів його неповнолітньої доньки.

Оскільки ст. 394 КПК не врегульовано питання апеляційного оскарження вироку на підставі угоди, якщо ним порушуються права іншої особи, яка не є учасником цього кримінального провадження, суд, вирішуючи питання захисту порушених прав такої особи, повинен звертатися до загальних норм кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені

ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких належать: верховенство права; законність, рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Така позиція Суду узгоджується і з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 3 березня 2016 року у справі № 5-347кс15, про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що визначено ч. 2 ст. 24 КПК.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, визначеному цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Отже, при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Апеляційному суду належало ретельно перевірити доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_2 в частині доводів, що стосувалися його права як законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 оскаржити судове рішення.

Повертаючи ОСОБА_2 апеляційну скаргу, апеляційний суд позбавив його такої можливості, що істотно вплинуло на захист інтересів ОСОБА_1

Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку, що ухвалу судді Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, постановлено з порушеннями вимог пунктів 13, 14 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 24, п. 10 ст. 393 КПК, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Оскільки в силу ч. 1

ст. 412 КПК такі порушення кримінального процесуального закону є істотними, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК належить скасувати ухвалу судді апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 369, 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Островської Л.Л. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко С.С. Голубицький І.В. Григор'єва