461/2729/17 Про таємне викрадення золотих виробів, скоєне із проникненням до житлового приміщення, а також відкрите викрадення чужого майна - 30.05.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12017140050001179, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Львова, неодноразово судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою захисника Живко О.Б. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років;

- на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинівостаточно - на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 19000 грн та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Апеляційний суд Львівської області 29 березня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 січня 2017 року в період часу з 13:00 до 14:00 шляхом пошкодження вікна проник у квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належні ОСОБА_2 золоті вироби загальною вартістю 19 000 грн, які надалі здав у ломбард за 6565 грн.

Також ОСОБА_1 21 березня 2017 року близько 13:00 через відкрите вікно проник у квартиру ОСОБА_2 за вищевказаною адресою, звідки таємно викрав мобільний телефон марки "BRAVIS RAY" вартістю 400 грн.

Крім того, ОСОБА_1 22 березня 2017 року близько 14:20, перебуваючи в магазині "Золотар" в м. Львові, шляхом ривка відкрито викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон марки "Майкрософт" вартістю 2000 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Живко О.Б., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі ОСОБА_1 через суворість, просить скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд:

- не вказав у вироку, в чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, оскільки звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідає вимогам ст. 75 КК щодо такого звільнення;

- не врахував належним чином того, що ОСОБА_1 у суді визнав вину та щиро розкаявся, не оспорював обставини, викладені в обвинувальному акті, обставини, що обтяжують покарання, відсутні, потерпіла ОСОБА_3 не заперечувала проти застосування ст. 75 КК.

На думку сторони захисту, призначене ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуваннямє достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників процесу не надходило.

У судовому засіданні:

- захисник підтримала касаційну скаргу;

- прокурор вважав вирок законним та обґрунтованим й просив залишити його без зміни.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував:

- пом`якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття та сприяння розкриттю злочину;

- відсутність обставин, що обтяжують покарання;

- дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий і стосовно поведінки якого скарг за місцем проживання не надходило;

- необхідність відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_2

На підставі наведеного суд першої інстанції обрав покарання у виді позбавлення волі на строк, ближчий до мінімального, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК, - 5 років, та звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Однак під час вирішення питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не навів у вироку переконливих мотивів для прийняття такого рішення, не взяв до уваги того, що при вирішенні зазначеного питання має бути належним чином досліджено та оцінено всі обставини, які мають значення для кримінального провадження,та не зазначив, як саме враховані ним обставини впливають на недоцільність відбування обвинуваченим покарання, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Як вірно вказав у вироку апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на безпідставне звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції належним чином не врахував характеру і ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ч. 4 ст. 12 КК належать до категорії тяжких, а також дані про особу обвинуваченого, який, будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічні злочини, що, на думку колегії суддів апеляційного суду, виключає можливість застосування до нього ст. 75 КК.

Тому апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи в апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність, що полягає у безпідставному звільненні обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Постановляючи свій вирок, суд апеляційної інстанції призначив покарання з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання - щирого каяття та сприяння розкриттю злочину, і того, що відсутні обставини, які обтяжують покарання.

Також суд врахував, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, неодружений, перебуває на обліку у лікаря психіатра, за місцем проживання характеризується посередньо, заподіяну шкоду потерпілій ОСОБА_2 не відшкодував.

З таким висновком погоджується й Суд, вважаючи, що у цьому разі, з огляду на тяжкість вчинених злочинів, даних про особу засудженого, невідшкодування ним шкоди у добровільному порядку та кількість епізодів злочинів, не зважаючи на те, що вид та розмір призначеного ОСОБА_1 покарання формально узгоджуються з вимогами ст. 75 КК щодо злочинів, до яких ця норма закону може бути застосована, інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком не мало бути застосовано, адже звільнення від відбування покарання з випробуванням є правом, а не обов`язком суду, а у цій справі, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, відсутні обґрунтовані підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З урахуванням положень статей 50, 65 КК України апеляційний суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкцій ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, не застосовуючи при цьому положення ст. 75 КК.

На думку Суду, покарання, призначене засудженому апеляційним судом, відповідає загальним засадам його призначення, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Таким чином, підстав для задоволення скарги не встановлено.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

Вирок Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника Живко Олесі Богданівни - без задоволення.