607/2067/16-к Про замах на відкрите викрадення чужого майна, та Опір працівникові правоохоронного органу, а також скоєння насильства щодо працівника правоохоронного органу - 30.05.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шлапака М.Я., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 17 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010000394, стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 2; ст. 342 ч. 2; ст. 345 ч. 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

Вимогою захисника Шлапака М.Я., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, до суду касаційної інстанції є скасування судових рішень стосовно останнього та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу захисник мотивує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 342 ч. 2, 345 ч. 2 КК України, що апеляційним судом перевірено не було, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі винного, враховуючи можливість застосувати положення ст. 69 КК України та невиправдану суворість призначеного покарання, на яку вплинула необхідність призначення покарань за сукупністю злочинів. Також зазначив про порушення права на захист, на надання несвоєчасної правової допомоги неповнолітньому обвинуваченому та позбавлення його можливості ознайомитися із матеріалами кримінального провадження для подання касаційної скарги.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2017 року засуджено:

- ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ст. 342 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; за ст. 345 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року та остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць. На підставі ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015) у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 03 лютого 2016 року до 08 листопада 2016 року, а також з 08 червня 2017 року до 07 серпня 2017 року (день ухвалення вироку) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_2 . за ст. 122 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців; за ст. 342 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.

Цим вироком також вирішено долю речових доказів.

Судові рішення стосовно засудженого ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржені.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

За ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 17 січня 2018 року апеляційні скарги захисників Шлапака М . Я. та Довганик В.І. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2017 року стосовно засудженого ОСОБА_1 в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання змінено.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015) у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 03 лютого 2016 року до 08 листопада 2016 року, а також з 08 червня 2017 року до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок суду залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

03 лютого 2016 року приблизно о 14:45 у ОСОБА_2, який перебував поблизу магазину, що на АДРЕСА_1, на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, ОСОБА_2 підійшов до потерпілого ОСОБА_5 та наніс йому один удар кулаком правої руки в щелепу. Від вказаного удару потерпілий ОСОБА_5 впав на землю та втратив свідомість. Своїми діями ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому нижньої щелепи у ділянці її правого кута, який відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого (більш як 21 день) розладу здоров`я та садно із забоєм м`яких тканин обличчя.

В цей час, 03 лютого 2016 року приблизно о 14:50 ОСОБА_1, перебуваючи поблизу магазину, що на вул. Карпенка 22а у м. Тернополі, підійшов до потерпілого ОСОБА_5, який лежав на заасфальтованій поверхні землі та із лівої кишені куртки, у яку він був одягнений, відкрито викрав чоловічий гаманець, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 1 750 грн. Із викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення правопорушення намагався втекти, однак довести свої злочинні дії до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий ОСОБА_6, який бачив факт викрадення ОСОБА_1 гаманця у потерпілого ОСОБА_5 Внаслідок своїх злочинних дій, ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 1 750 грн.

Також 03 лютого 2016 року приблизно о 16:00 поліцейський Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області потерпілий ОСОБА_7, разом із заступником командира взводу Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області потерпілим ОСОБА_8, які перебуваючи при виконанні службових обов`язків у складі групи швидкого реагування № 102, доставили обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у службове приміщення Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 10.

Перебуваючи у службовому приміщенні Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області 03 лютого 2016 року приблизно о 16:00, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли у вбиральню, що знаходиться у лівому крилі на першому поверсі, де почали підкурювати цигарки. На неодноразові, наполегливі зауваження працівників правоохоронного органу, під час виконання ними своїх службових обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не реагували, почали кричати, виражатися нецензурною лексикою та вчиняючи активні фізичні дії спрямовані на перешкоджання виконання потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покладених на них службових обов`язків, почали шарпати їх за формений одяг.

У зв`язку із вказаним, поліцейські вирішили одягнути на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кайданки. Під час застосування спеціального засобу кайданок до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який в цей час знаходився поряд, здійснював фізичну протидію поліцейському ОСОБА_8, а саме, коли останній знаходився у положенні напівоберта до ОСОБА_2, той наніс удар правою ногою у задню частину його лівого стегна, внаслідок чого спричинив працівнику правоохоронного органу фізичну біль, а також вчиняючи активні фізичні дії спрямовані на перешкоджання виконання потерпілим ОСОБА_8 покладених на нього службових обов`язків, почав шарпати його за формений одяг, намагаючись відштовхнути його від ОСОБА_1

У подальшому, коли до ОСОБА_1 було застосовано спеціальні засоби (кайданки), поліцейський ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_7 підійшли до ОСОБА_2 та загнувши йому руки за спину положили його на підлогу з метою застосування кайданок. В цей час ОСОБА_1 підбіг до них та наніс ОСОБА_7, який знаходився у напівсидячому положенні праворуч від ОСОБА_2 та одягав на нього кайданки, удар правою ногою в обличчя з правої сторони, заподіявши при цьому тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, рани, тріщини шкіри, крововилив та садно губи, що згідно з висновком судово-медичної експертизи належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Захисник у засіданні суду касаційної інстанції підтримав подану ним скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції заперечувала проти доводів касаційної скарги захисника, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) (далі - КПК України (4651-17) ), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки дотримання судами вимог процесуального закону, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 2 КК України, як і кваліфікація дій за вказаним законом, в касаційному порядку не оскаржено, тому Судом не перевіряється.

5.2 Щодо порушень вимог процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 342 ч. 2, ст. 345 ч. 2 КК України, підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України [4.1.1].

Висновок про винуватість зроблено на підставі показань потерпілого, свідків, також письмових матеріалів провадження, зокрема даних, що містяться у висновках експертиз [4.1.1, 4.1.2].

Правдивість та об`єктивність показань потерпілого, свідків, які були допитані судом, не викликали сумнівів, оскільки ці докази підтверджені сукупністю інших безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів.

Суд, дослідивши всі обставини у цьому кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_10 в інкримінованому йому опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і доведена поза розумним сумнівом.

Касаційний суд не має повноважень на перевірку доводів касаційної скарги в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ст. 342 ч. 2, ст. 345 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно.

Судом беззаперечно було встановлено, а апеляційним судом детально перевірено, наявність в діях ОСОБА_1 складу злочинів, за які його засуджено, зокрема агресивна, зухвала поведінка, шарпання за формений одяг працівників поліції, висловлення нецензурної лайки, непідкорення законним вимогам працівників поліції, які знаходились під час виконання ними службових обов`язків як при затриманні після вчиненого грабежу, так і у приміщенні самого відділу поліції, також були попереджені про застосування спеціальних засобів в разі неприпинення опору законним вимогам та подальше правомірне застосування кайданків. Безспірними є й встановлені судами обставини щодо вчиненого ОСОБА_1 злочину за ст. 345 ч. 2 КК України, що полягав у нанесенні в приміщенні відділу поліції поліцейському ОСОБА_7, який в цей час одягав кайданки на ОСОБА_2, удару ногою в обличчя, чим спричинив поліцейському струс головного мозку, рани, тріщини шкіри, крововилив та садно губи, що належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, доводи апеляційних скарг захисників, зокрема й про оспорювання вини та істотні порушення вимог процесуального закону, перевірено повною мірою та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення [4.1.3].

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність під час касаційного розгляду не встановлено.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Шлапака М.Я., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 17 січня 2018 року у кримінальному провадженні стосовно засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни.