200/14612/16-к Про визнання особи невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, а саме в умисному вбивстві, та виправдання обвинуваченого у зв'язку з недоведеністю скоєння ним цього кримінального правопорушення - 30.05.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040640002407,

стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виправданого за ст. 115 ч. 1 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечення на неї

Вимогою прокурора до суду касаційної інстанції є скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу прокурор мотивує істотним порушенням вимог процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 за вчинений ним злочин. Зазначає також про порушення процесуального закону під час розгляду провадження в суді першої інстанції щодо зміни складу суду, про судовий розгляд без потерпілої та невідповідність судових рішень вимогам процесуального закону щодо їх вмотивованості та обґрунтованості.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник Іванова О.М. просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення як законні та обґрунтовані - без зміни.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, а саме в умисному вбивстві ОСОБА_2, та виправдано ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Цим же вироком скасовано запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 та вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

За ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року стосовно виправданого ОСОБА_1 - без зміни.

2.3 Висунуте обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді

30 травня 2016 року приблизно о 01-ій годині 00 хвилин ОСОБА_1, знаходячись поблизу під`їзду АДРЕСА_1, під час сварки з раніше незнайомим ОСОБА_2, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на протиправне спричинення смерті іншій людині, утримуючи в руці ніж кустарного виготовлення по типу шевського (чоботарського), що належав ОСОБА_1, знаходився при ньому та який останній визнав знаряддям злочину, умисно наніс дванадцять ударів потерпілому ОСОБА_2 Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 21 червня 2016 року № 1015/329-Е виявлені рани № 2, 6, 8 є ушкодженням м`яких тканин та судин шиї, ушкодженням печінки та м`яких тканин біля аорти, ушкодженням тканин грудей та лівої легені, інші колото-різані поранення лише з ушкодженням м`яких тканин та дрібних судин. Всі колото-різані поранення у сукупності знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_2

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції не підтримав доводи касаційної скарги прокурора.

Захисник у засіданні суду касаційної інстанції заперечувала проти доводів касаційної скарги прокурора.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.3 Стаття 373. Види вироків

Частина 1. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

4.1.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) (далі - КПК України (4651-17) ), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки дотримання судами вимог процесуального закону, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при ухваленні виправдувального вироку та ухвали апеляційного суду про залишення його без зміни.

5.2 Щодо істотних порушень вимог процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Доводи у касаційній скарзі прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело, на думку прокурора, до безпідставного виправдання ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час касаційної перевірки оскаржуваних судових рішень.

Так, суд, оцінивши зібрані докази у сукупності, дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Процесуальним законом передбачено, що обов`язок доказування обставин у кримінальному провадженні (подія, винуватість, розмір заподіяних збитків та інші обставини, передбачені у ст. 91 КПК України), покладається на слідчого, прокурора та в установлених випадках процесуальним законом - на потерпілого. Отже, до повноважень суду входить лише оцінка наданих доказів, а збирання доказів у провадженні не є функцією суду.

ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, втім винуватість обвинуваченого під час судового розгляду не була встановлена, а стороною обвинувачення не була доведена поза розумним сумнівом.

Так, допитані під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_3, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які не були безпосередніми свідками вбивства ОСОБА_2, бачили вже труп останнього вранці 30 травня 2016 року, коли його вже оглядали працівники поліції. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дав суду показання, що він разом з ОСОБА_1 30 травня 2016 року близько 1-ї години ночі знайшли труп невідомого, до якого підходили, оглядали його та після чого ОСОБА_1 викликав по телефону поліцію. Під час досудового розслідування свідок ОСОБА_8 змушений був оговорити ОСОБА_1 про те, що начебто останній вчинив вбивство ОСОБА_2, оскільки давав такі показання внаслідок застосованого до нього фізичного та психологічного впливу працівниками карного розшуку. Правильно визнані судом недостовірними й показання свідка ОСОБА_9, який декілька разів змінював їх, та не зміг відповісти на запитання суду навіть щодо місця й часу вчинення вбивства, яке він начебто спостерігав. Не підтверджують жодним чином винуватість ОСОБА_1 й висновки проведених експертиз: у піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_1 наявність крові не встановлена; на одязі ОСОБА_1 сліди крові, що могла належати ОСОБА_2 не знайдено, тощо. Це, враховуючи той факт, що ОСОБА_2 заподіяні численні колото-різані рани, на місці вчинення злочину виявлена велика кількість крові, тому є очевидним, що особа, яка вчинила це вбивство, мала б на собі сліди крові, на відміну від ОСОБА_1, затриманого фактично одразу після вчиненого вбивства. Таким чином, будь-яких достатніх та обґрунтованих доказів, які б підтверджували вчинення вбивства ОСОБА_2 ОСОБА_1 суду надано не було.

З огляду на викладене, Суд не знаходить підстав не погодитись із висновками суду першої інстанції, який, виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні й рівні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення в їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, в якому його було обвинувачено.

Апеляційний розгляд проведено із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить вичерпну відповідь щодо доводів апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними наведеним у касаційній скарзі. Не є порушенням процесуального закону й розгляд провадження без участі потерпілої, яка мала права не брати в ньому участь, подавши про це відповідне клопотання до суду.