572/843/17 Про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого, скоєне на ґрунті особистих неприязних стосунків - 30.05.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017180200000028, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 07 січня 2017 року приблизно о 13:00, перебуваючи в будинку по місцю свого проживання на АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав не менше трьох травматичних (ударних) дій в ділянку голови, в ділянку лівої гомілки, в ділянку грудної клітки - не менше двох травматичних (ударних) дій, особі похилого віку своєму батьку ОСОБА_2, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_2, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду. При цьому вказує на неповноту судового розгляду, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що в основу вироку покладені показання потерпілої і свідка з чужих слів, які є недопустимими доказами. Апеляційний суд, на вказані порушення уваги не звернув, не надав вичерпних відповідей на всі доводи його апеляційної скарги, їх не перевірив і належним чином не спростував та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України. Окрім того, вказував, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 404 КПК України не були досліджені докази за його клопотанням.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України є безпідставні.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку щодо ОСОБА_1 дотримався.

В поданих апеляційних скаргах засудженого та його захисників ставилося питання про скасування вироку суду першої інстанції в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, недопустимістю доказів.

Апеляційний суд, перевіряючи ці доводи, в межах апеляційних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України зазначив, що фактичні обставини справи встановлені у загальному порядку на підставі досліджених у суді доказах.

Зокрема, апеляційна інстанція зазначила, що потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні у судді першої інстанції пояснила, що між нею, ОСОБА_2, та її сином ОСОБА_1 постійно виникали конфлікти, декілька разів син бив батька. 07 січня 2017 року вона повернулася приблизно о 13:00 додому та побачила, що її покійний чоловік ОСОБА_2 лежить на ліжку, на обличчі була кров та синці. На запитання її чоловік зміг повідомити, що його "побив син ОСОБА_1 ", чоловік розмовляв погано, супроводжував мову жестами, показуючи у бік кімнати, де мешкав ОСОБА_1, який на той момент спав. Після того як ОСОБА_1 прокинувся вона запропонувала викликати швидку допомогу, що ОСОБА_1 робити заборонив. Наступного дня, 08 січня 2017 року ОСОБА_2 почував себе погано, заснув пізно вночі. Прокинувшись приблизно о 09:30, знайшла чоловіка мертвим біля ліжка сина ОСОБА_1 та викликала поліцію.

Апеляційний суд вказав, що ці пояснення потерпілої узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5, яка повідомила, що 08 січня 2017 року вона прийшла до свого батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 Батько ОСОБА_2 був увесь побитий, на запитання зміг сказати, що "ОСОБА_1 побив", супроводжуючи мову жестами, показуючи в бік кімнати, де мешкає ОСОБА_1 В цей час до кімнати зайшов ОСОБА_1 та почав кричати, нецензурно висловлюватися на неї, виганяти з будинку. На її пропозицію викликати швидку медичну допомогу чи поліцію ОСОБА_1 погрожуючи заборонив.

Під час апеляційного розгляду суд дав належну оцінку кожному з досліджених доказів та їх сукупності у взаємозв`язку, а також перевірив і детально проаналізував всі доводи захисників та засудженого щодо безпідставності засудження ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, щодо покладення в основу вироку недопустимих доказів. Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б в контексті вимог ст.ст. 85, 86, 87 КПК України свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, не встановлено та апеляційний суд обґрунтовано визнав ці доводи безпідставними й зазначив відповідні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується й колегія суддів.

Окрім того, предметом перевірки судом апеляційної інстанції були і твердження сторони захисту про те, що судом першої інстанції безпідставно покладено в основу обвинувального вироку показання з чужих слів, а саме показання потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 та були визнанні неспроможними.

Стаття 97 КПК України передбачає, що показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Апеляційний суд обґрунтовано з огляду на вимоги ст. 97 КПК України визнав допустимими доказами показання з чужих слів показання потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 з тих підстав, що допитати безпосередньо ОСОБА_2 про обставини загибелі не можливо, оскільки він загинув, а надані показання узгоджуються з іншими доказами, наведеними у вироку суду.

Що стосується тверджень засудженого про порушення апеляційним судом правил ст. 404 КПКУкраїни, то вони є необґрунтованими.

Згідно з приписами ч 3 ст. 404 КПК України, повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У даній справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому, при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

У даному кримінальному провадженні дотримано вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а ухвала апеляційного суду - без зміни.