692/9/18 Про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, скоєне із супроводженням своїх дій особливою зухвалістю, а також нанесення групою осіб числених ударів руками і ногами по голові потерпілого, чим спричинили останньому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я - 30.05.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110320000383, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останній раз 16 листопада 2005 року Придніпровським районним судом м. Черкас за ст.ст. 391, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 7 місяців, звільнений 16 квітня 2013 року по відбуттю строку покарання.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено кожного за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підстав ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки кожному.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 12 липня 2017 року приблизно о 23:20 перебуваючи разом із ОСОБА_2 та особою, матеріали стосовно якого виділені в окреме кримінальне провадження, в залі АЗС "WOG", яка розташована на 126 км траси Київ - Харків, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, почав образливо чіплятися до потерпілого ОСОБА_3, а після того, як останній попросив його заспокоїтись, ОСОБА_1, разом із ОСОБА_2, та особою, матеріали стосовно якого виділені в окреме кримінальне провадження, спільними діями, групою осіб, нанесли численні удари руками і ногами по голові потерпілого ОСОБА_3, чим спричинили останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 серпня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить змінити вирок та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, передбачених статтями 2, 7, 17, 337, 374, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому вказує на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку при формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України у співучасті з іншою особою, вказав прізвище тієї особи, незважаючи на те, що матеріали провадження стосовно неї було виділено в окреме провадження. На думку прокурора, це є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріпленого у ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також у ч. 1 ст. 62 Конституції України та в частинах 1 і 5 ст. 17 КПК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та не виправив вирок районного суду, а тому просить судові рішення змінити та виключити з їх мотивувальних частин посилання судів на особу " ОСОБА_4 ".

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Прокурор у касаційній скарзі не заперечує доведеності винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, не ставить під сумнів і правильність призначеного засудженим покарання.

Проте, доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення судами вимог кримінального процесуального закону є слушними.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За вимогами ч. 1 ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч. 5 ст. 17 КПК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочинів, форми вини і його мотивів. Але суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.

З матеріалів провадження убачається, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, в мотивувальній частині вироку вказав, що зазначене правопорушення вони вчинили за попередньою змовою з ОСОБА_4 Проте матеріали кримінального провадження щодо останнього було виділено в окреме провадження.

Такий висновок у вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про їх співучасть у вчиненні крадіжки з ОСОБА_4 є констатацією його винуватості у цьому кримінальному правопорушенні.

Вказана преюдиція щодо винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, не лише входить у колізію з нормами КПК (4651-17) щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Натомість міжнародні стандарти в галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження, на допущені порушення місцевим судом уваги не звернув.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення судами першої і апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів вважає на необхідне змінити вирок та ухвалу, виключити з мотивувальних частин судових рішень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилання судів першої та апеляційної інстанцій на особу " ОСОБА_4 ".